Регіони Японії — регіони в Японії, які традиційно використовуються для позначення територій Японського архіпелагу, що мають спільні або близькі історичні, соціальні і географічні особливості. Ці регіони не є частиною сучасного адміністративного поділу Японії, але традиційно вживаються в урядовій документації, спеціальній та навчальній літературі як територіальні одиниці надпрефектурного рівня.

РегіониРедагувати

Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур за регіонами з півночі на південь.

ПрефектуриРедагувати

Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур з півночі на південь.

01.   Хоккайдо
02.   Аоморі
03.   Івате
04.   Міяґі
05.   Акіта
06.   Ямаґата
07.   Фукусіма
08.   Ібаракі
09.   Тотіґі
10.   Ґумма
11.   Сайтама
12.   Тіба
13.   Токіо
14.   Канаґава
15.   Ніїґата
16.   Тояма

17.   Ісікава
18.  Фукуй
19.   Яманасі
20.   Наґано
21.   Ґіфу
22.   Сідзуока
23.   Айті
24.   Міє
25.   Сіґа
26.   Кіото
27.   Осака
28.   Хіого
29.   Нара
30.   Вакаяма
31.   Тотторі
32.   Сімане

33.   Окаяма
34.   Хіросіма
35.   Ямаґуті
36.   Токусіма
37.   Каґава
38.   Ехіме
39.   Коті
40.   Фукуока
41.   Саґа
42.   Нагасакі
43.   Кумамото
44.   Ойта
45.   Міядзакі
46.   Каґосіма
47.   Окінава

ПриміткиРедагувати

  1. Південна частина острова Сахалін та 4 південних острови Курильскої гряди (на карті не вказані) стали японською територією з 1907 року. По закінченню Другої світової війни вони були окуповані СРСР і досі лишаються під російською юрисдикцією. Японський уряд вважає ці території власністю Японії.
  2. Регіон Тюбу поділяється на менші субрегіони — Хокуріку, Косінтецу, Токай і Тюкю.

Джерела та літератураРедагувати

  • 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京:角川書店、1987-1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987—1990)