Радіографічний аналіз

Радіографічний аналіз (рос. радиографический анализ, англ. radiographic analysis; нім. radiographische Analyse f) — сукупність методів дослідження об’єктів з метою визначення в них просторового розподілу і локальної концентрації елементів без руйнування зразків, що досліджуються, шляхом впливу йонізуючих випромінювань на спеціальні детектори (фотоплівку, трековий детектор), чутливі до цих випромінювань.

Радіографія.JPG

РізновидиРедагувати

Термін радіографічний аналіз охоплює різноманітні способи дослідження об’єктів, що розрізнюються типом випромінення, його походженням, способом реєстрації і інше. Дозволяє отримувати зображення об’єкта, що відображають поширення в ньому радіонуклідів (авторадіографія), або ділянок з різною густиною речовини (радіографія просвічуюча). Авторадіографія дозволяє вивчати просторовий розподіл радіонуклідів у зразку.

Технічні засобиРедагувати

Радіографічний (рентгенографія або томографія) контроль зварних з'єднань трубопроводів виконується з використанням рентгенівських апаратів, джерел радіоактивного випромінювання Іридій-192, цезій-137, селен-75, тулій-170 і кобальт-60 та радіографічної плівки.

При радіографічному контролі використовують вітчизняні рентгенівські плівки РТ-5, РТ-4М, РТ-2, РТ-3, РНТМ-1, РТ-1, РТ-СШ та інші імпортного виготовлення.

Для просвічування використовують рентгенівські апарати безперервної дії, імпульсні рентгенівські апарати, гама-дефектоскопи, внутрішньо-трубні самохідні установки.

Прикладні галузі застосування методуРедагувати

Радіографічний аналіз у збагаченні корисних копалин – метод дослідження розподілу флотореаґентів (у склад яких введено радіоактивний ізотоп) на поверхні зерен мінералу.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати