Радченко Сергій Миколайович
Сергій Миколайович Ра́дченко (нар. 13 лютого 1944, Маріуполь) — російський артист балету, балетмейстер. Заслужений артист РРФСР з 25 травня 1976 року[1].
| Радченко Сергій Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
13 лютого 1944 (80 років) Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | артист балету, балетмейстер |
| Alma mater | Московське академічне училище Мінкультури СРСР (1964) і Державний інститут театрального мистецтва (1982) |
| Вчителі | Єрмолаєв Олексій Миколайовичd |
| Заклад | Державний академічний Великий театр Росії |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився 13 лютого 1944 року у місті Маріуполі (нині Донецька область, Україна). 1964 року закінчив Московське хореографічне училище, де навчався зокрема у Олексія Єрмолаєва.
Упродовж 1964—1987 років працював у Большому театрі у Москві, керівник трупи «Російський національний балет». Член КПРС з 1974 року. У 1982 році закінчив балетмейстерське відділення Державного інституту театрального мистецтва. З 1990 року — художній керівник театру Московський фестиваль-балет[1].
Творчість ред.
- виконавець партій
- іспанський танець («Лебедине озеро» та «Лускунчик»);
- Андалузець («Іспанське каприччіо» та «Попелюшка»);
- мазурка і краков'як («Бахчисарайський фонтан»);
- болеро та Еспада («Дон Кіхот»);
- Найстаріший-мудрий («Весна священна»);
- Король мишей («Лускунчик»);
- Візир («Легенда про кохання»).
- перший виконавець партій
- Тореро («Кармен-сюїта», 1968, балетмейстер Альберто Алонсо);
- Сікофант («Ікар», 1971, балетмейстер Володимир Васильєв);
- Тушкевич («Анна Кареніна», 1972, балетмейстери Майя Плісецька, Наталія Риженко та Віктор Смирнов-Голованов);
- принц Лимон («Чіполліно», 1977, балетмейстер Генріх Майоров);
- король Дункан («Макбет», 1980, балетмейстер Володимир Васильєв);
- Денисов («Гусарська балада», 1980, балетмейстер Дмитро Брянцев);
- угорський танець («Раймонда», 1984, балетмейстер Юрій Григорович);
- Ноздрев («Ескізи», 1985, балетмейстер Андрій Петров).
Ставив концертні номери, зокрема «Іспанську сюїту» на музику Ісака Альбеніса.
Знімався у фільмі «Балерина» (1969), у телефільмі-концерті «Хореографічні новели» (1973), у телеекранізації балету «Кармен-сюїта» (1978), у телебалеті «Старе танго» (1979)[1].
Примітки ред.
Література ред.
- Н. М. Садовская. Радченко Сергей Николаевич // Балет : энциклопедия / головний редактор Ю. М. Григорович. — Москва : «Советская энциклопедия», 1981. стор. 422. (рос.)