Радченко Михайло Васильович

Михайло Васильович Радченко
Народження	27 вересня 1917; Адріанопіль, (зараз Луганська область)
Смерть	5 лютого 2002 (84 роки); Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1939—1970
Партія	КПРС
Звання	Підполковник
Командування	танк 195-го танкового батальйону 95-ї танкової бригади 9-го танкового корпусу 65-ї армії Центрального фронту
Війни / битви	Німецько-радянська війна; • Битва за Дніпро

Михайло Васильович Радченко (27 вересня 1917, Адріанопіль — 5 лютого 2002, Київ) — Герой Радянського Союзу (1944), в роки німецько-радянської війни командир танка 195-го танкового батальйону 95-ї танкової бригади 9-го танкового корпусу 65-ї армії Центрального фронту, лейтенант.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радченко.

Біографія ред.

Народився 27 вересня 1917 в селі Адріанопіль Перевальського району Луганської області в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1945 року. Закінчив вісім класів середньої школи і гірничопромислове училище. Працював токарем на шахті.

У 1939 році призваний до лав Червоної Армії. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1942 році закінчив танкове училище. Воював на Центральному фронті.

20 жовтня 1943 року лейтенант М. В. Радченко з екіпажем одним з перших в частині переправився через Дніпро в районі селища Лоєв Гомельської області, успішно воював на плацдармі. Разом з командиром взводу на танках просунувся на 20 кілометрів у ворожий тил і зайняв оборонний рубіж. В ході боїв два радянських танка відбили 4 контратаки противника і знищили багато живої сили і техніки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі лейтенанту Михайлу Васильовичу Радченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3259)^[1].

Надгробок Михайла Радченка

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1955 році закінчив Військову юридичну академію. З 1970 року підполковник М. В. Радченко — в запасі. Жив у Києві. Помер 5 лютого 2002. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороди ред.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Примітки ред.

↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1. (рос.)

Література ред.

Булкин С. П. Герои Отечества. — 2-е изд. — Донецк: Донбасс, 1977. (рос.)
Герои Советского Союза / Краткий биографический словарь. — Т. 2. — М.: Воениздат, 1988. (рос.)
Подвиги, ставшие легендой. — Донецк: Донбас, 1985. (рос.)

Посилання ред.

Радченко Михайло Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1. (рос.)

[1]