Вікіпедія

Піятухович Михайло Миколайович

Піятухович Михайло Миколайович (23.02.1891 23 лютого 1891(18910223), Алексиничі Сенненського повіту Могилівська губ., нині Сенненського р-ну Вітебської обл. - 20 грудня 1937, Мінськ, НКВС) — білоруський літературознавець, педагог.

Піятухович Михайло Миколайович
Народився23 лютого 1891(1891-02-23)
Alieksiničyd
Помер20 грудня 1937(1937-12-20) (46 років)
NKVD of Minskd, Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьлітературознавець, критик, педагог
Alma materМогильовська духовна семінарія і Історико-філологічний інститут князя Безбородька (1917)
Науковий ступіньпрофесор
ЗакладІнститут білоруської культури, Білоруський державний університет, Інститут літератури імені Янки Купалиd, Північно-Осетинський державний університет імені Кости Хетагуроваd і Minsk Belarusian Pedagogical Colleged
ЧленствоQ109854214?

Біографія

ред.

Народився 23 лютого 1891 року в селі Алексинічі Сенненського повіту Могильовської губернії в родині сільського православного священика. Навчався в Могильовській духовній семінарії. У 1917 році закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Його направили до Петроградського університету для підготовки до професора кафедри російської мови та літератури. Через брак матеріальних засобів на початку 1920-х років змушений був переїхати до Одеси. З 1921 року в БРСР. Друкуватися почав у 1921. Активний критик і дослідник білоруської літератури. З вересня 1921 р. — член науково-термінологічної комісії, з лютого 1922 р. — науковий співробітник, з 1925 р. — активний член Інбелкульту; з 1929 — активний член Білоруської академії наук. До 1936 року працював в Інституті літератури Білоруської академії наук[1].

У 1921—1926 викладав білоруську літературу в МБПТ. З лютого 1922 р. працював у Білоруському державному університеті: доцент, з жовтня 1926 р. — професор. У травні 1926р став деканом педагогічного факультету.

На початку 1930-х років над М. Піятуховичу загрожували репресії за його «непролетарське походження».

Літературна критика Піятуховича завжди мала противників, але в середині 1930-х років полеміка вийшла за межі літературних дискусій і набула форми жорстких політичних звинувачень. М. Піятухович вирішив виїхати з родиною з Білорусі (у 1934 чи 1936 роках). Проживав у Орджонікідзе; працював викладачем-славістом в Північно-Кавказькому та Північно-Осетинському педагогічному інститутах. 9 січня 1937 року заарештований і доставлений до Мінська. 19 грудня 1937 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу. Реабілітований 27.12.1957.

Літературна діяльність

ред.

Ще до початку своєї діяльності на ниві білоруської науки М. Піятухович спеціалізувався на західноєвропейській літературі, зокрема французьких романтиках. Низка праць присвячена творчості поета Альфредо де Віньї («Де Віньї як мислитель»). Як критик і дослідник білоруської літератури опублікував у 1921 році статті про творчість Якуба Коласа.

Університетський курс М. Піатуховича ляг в основу його «Нарисів історії білоруської літератури. Частина 1 (Огляд літературно-ідеологічних течій ХІХ і початку ХХ ст. »(1928), які були позитивними в тодішніх методологічних дослідженнях, хоча не оминув соціологічного схематизму. Автор статей з фольклору Ф. Скорина, Ф. Богушевич, Я. Купала, Я. Колас, М. Багданович, Т. Гартний, Ядвігін Ш., М. Чарот, К. Чорний та ін. Редактор-укладач історико-літературного підручника «Виписки з білоруської літератури: нові і сучасні кола» (Редактор 1923 р., автор вступної статті до творів П. Труса (1934, 1935). Твір М. Піатуховича «Рукописи А. Рипінського» опублікував у 1990 р. В. Скалабан.

Бібліографія

ред.
  • Францішак Скарына і яго літаратурная дзейнасць. Мн., 1926;
  • Апавяданне «У палескай глушы» як новы этап бел. мастацкай прозы. Мн., 1927;
  • Ля вытокаў лірыкі Янкі Купалы. Мн., 1927;
  • Паэтычнае светаадчуванне ў творчасці Якуба Коласа. Мн., 1927;
  • Звычаі і песні беларускага селяніна ў іх гаспадарчай аснове. Мн., 1928;
  • Лірыка і проза Ц. Гартнага. Мн., 1928;
  • Нарысы гісторыі беларускай літаратуры: Агляд літаратурна-ідэалагічных плыняў XIX і XX ст. Мн., 1928;
  • Рукапісы А. Рыпінскага / Публ. В. Скалабана // Шляхам гадоў: Гісторыка-літаратурны зборнік. Мн., 1990.

Примітки

ред.
  1. ↑ Возвращенные имена: Сотрудники АН Беларуси, пострадавшие в период сталинских репрессий. — Мн., 1992. С. 86—87

Література

ред.
  • Карабан С. Нарысы гісторыі беларускай савецкай крытыкі 20—30 гадоў. — Мн., 1971.
  • Мушынскі М. Беларуская крытыка і літаратуразнаўства, 20—30-я гг. — Мн., 1975. — С. 90—101.
  • Киселев Г. Разыскивается классик… — Мн., 1989. — С. 356—376.
  • Возвращенные имена: Сотрудники АН Беларуси, пострадавшие в период сталинских репрессий / сост. и авт. предисл. Н. В. Токарев; под ред. А. С. Махнача. — Мн : Навука i тэхніка, 1992. — 120 с. — ISBN ISBN 5-343-01246-9.
  • Піятуховіч Міхайла // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995. (біл.) Т. 5.
  • Піятуховіч Міхаіл Мікалаевіч // Беларусь: энцыклапедычны даведнік / Рэдкал. Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. М. В. Драко, А. М. Хількевіч. — Мн.: БелЭн, 1995. — С. 584. — 800 с. — 5 000 экз. — ISBN 985-11-0026-9.
  • Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 2 / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Смаленск, 2003.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Піятухович_Михайло_Миколайович&oldid=38207580