Пінон білогорлий
| Пінон білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula mullerii (Temminck, 1835) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон білогорлий[2] (Ducula mullerii) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах. Вид названий на честь німецького натураліста Саломона Мюллера[en][4].
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 43 см, враховуючи хвіст довжиною 12,5-13,6 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина голови лілова, окаймлена тонкою сірою смугою, горло і нижня частина обличчя сріблясто-сірі. На шиї широкий чорний "комір". Верхня частина тіла яскраво-бордова, крила темно-сірі. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста темно-сірі, хвіст більш темний. На хвості широка світло-сіра смуга. Горло білувате, груди рожевувато-лілові. Нижня частина грудей і живіт рожевувато-лілові, живіт має сіруватий відтінок. Боки і стегна сіро-фіолетові, нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Дзьоб сірий, восковиця неоперена. Очі темно-карі, навколо очей вузькі жовтуваті кільця. Лапи яскраво-червоні.
Поширення і екологія ред.
Білогорлі пінони мешкають на Новій Гвінеї, на островах Ару та на західних островах Торресової протоки. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і в мангрових лісах. Зустрічаються поодинці, парами і невеликими зграйками. Живляться плодами[5].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula mullerii.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 261. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Frith, H.J.; Crome, F.H.J.C.; Wolfe, T.O. (1976). Food of fruit-pigeons in New Guinea. Emu. 76 (2): 49—58. doi:10.1071/mu9760049.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
- Higgins, P.J.; & Davies, S.J.J.F. (eds.) (1996): Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 3: Snipe to Pigeons. Oxford University Press: Melbourne. ISBN 0-19-553070-5
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |