Відкрити головне меню

Володи́мир Іва́нович Пінко́вський[3] (нар. 9 листопада 1945, Ужгород, Закарпатська область, СРСР — пом. 9 лютого 2014, Ужгород, Закарпатська область, Україна) — колишній радянський і український футболіст та юнацький футбольний тренер. Грав на позиції півзахисника. Чемпіон України, срібний і бронзовий призер першості республіки та четвертьфіналіст кубка УРСР з футболу. Кандидат у майстри спорту. Декілька разів входив до складу юнацьких збірних команд СРСР і УРСР та увійшов до символічної збірної Закарпаття усіх часів[4]. Закінчив львівський інститут фізкультури.

Ф
Володимир Пінковський
Особові дані
Повне ім'я Володимир Іванович Пінковський
Народження 9 листопада 1945(1945-11-09)
  СРСР Ужгород,
Закарпатська область,
СРСР
Смерть 9 лютого 2014(2014-02-09) (68 років)
  Україна Ужгород,
Закарпатська область,
Україна
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1952–1958
1959—1960
1961—1962
СРСР Ужгородська ДЮСШ
СРСР «Спартак» (Ужгород)
СРСР «Верховина» (Ужгород)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1962—1964 СРСР «Верховина» (Ужгород) 22 (1)
1964 СРСР «Динамо» (Хмельницький) 2 (0)
1965 СРСР «СКА» (Львів)[1] ? (?)
1966 СРСР «ВВПУ РА» (Львів)[2] ? (?)
1967—1969 СРСР «СКА» (Львів) 111 (12)
1970 СРСР «Верховина» (Ужгород) ? (?)
1971—1976 СРСР «Говерла» (Ужгород) ? (?)
Роки Збірна Ігри (голи)
1961 СРСР СРСР (друга юнацька збірна) ? (?)
1965 Україна УРСР (юнацька збірна) ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Із шестирічного віку почав грати у футбол, а з семи — вже займався спортом в Ужгородській ДЮСШ[5]. Починаючи з 1957 року його тренером став відомий футбольний фахівець Василь Федак. Разом зі своїми ровесниками грав за збірну обласного центру, а відтак і області. Чотиринадцятирічним юнаком пробує свої сили в дитячій дружині ужгородського «Спартака», а згодом його зараховують до основного складу команди майстрів, назва якої тоді вже була «Верховина». 1961 рік — гравець другої юнацької збірної команди СРСР. Через три сезони він на короткий час переходить до хмельницького «Динамо», після чого його призивають на дійсну військову службу, яку відбуває у львівському «СКА». У складі цієї команди він у 1965 році став чемпіоном, а у 1967 році бронзовим призером першості республіки з футболу. Певний період був капітаном армійського колективу. У 1965 році його запросили до юнацької збірної України, яка тоді брала участь у престижних турнірах «Юність» та «Надія». Через рік він перейшов до футбольного колективу львівського вищого військово-політичного училища — «ВВПУ РА» (Львів), у складі якого завоював один із найпрестижніших призів того часу — «Кубок мільйонів»[6], а у 1967 — 1969 роках знову виступав у складі львівського «СКА». У 1970 році повернувся в рідну команду — ужгородську «Верховину», яку у 1971 році перейменували на «Говерлу» і кольори якої захищав ще шість сезонів. У її складі виборов срібну медаль першості України (1972)[7], здобув четверте (1973) і п'яте (1974) місце у своїй зоні чемпіонату СРСР серед команд другої ліги та дійшов до четвертьфіналу кубка УРСР з футболу (1974).

Кар'єра тренераРедагувати

У 1972 році він закінчив Львівський інститут фізкультури, після чого протягом майже чотирьох десятків літ працював тренером та головним тренером Ужгородської СДЮШОР[8], де навчав азам футбольного мистецтва юних мешканців м.Ужгород. Кілька разів входив до символічного списку найкращих дитячих тренерів Закарпаття[9].

ДосягненняРедагувати

Командні трофеї
Індивідуальні досягнення

ПриміткиРедагувати

  1. СКА (Спортивний клуб армії)
  2. Вище військово-політичне училище Радянської Армії та Військово-морського флоту, теперішня Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
  3. У друкованих виданнях також писали Володимир Пиньковський
  4. Історія футбольного клубу Говерла
  5. Ужгородська дитячо-юнацька спортивна школа
  6. Приз Центральної ради союзу спортивних товариств і організацій СРСР
  7. Сторінками футбольної історії Закарпаття
  8. Ужгородська спеціалізована обласна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву
  9. Спортивна біографія Володимира Пінковського на сайті «zakarpattya.net.ua»
  10. Нагороджені почесною грамотою обласної ради. Архів оригіналу за 17 червень 2014. Процитовано 29 травень 2013. 

ДжерелаРедагувати