Пінака (грец. πίναξ) — у Стародавній Греції розмальовані таблички[1] (картини) з дерева, обпаленої глини, мармуру, теракоти чи бронзи. Пінаки підносилися в дар богам як вотивні предмети, прикріплялися до стін гробниць, а також використовувалися як мальовничі декорації у давньогрецькому театрі, як дошка для проведення розрахунків. Пінаки також отримували геліасти.

Майстерня гончара, коринфська пінака із Пентескуфії, Лувр

За свідченням Вітрувія, приміщення в храмах і житлових будинках, де зберігалися пінаки, називалися аж до періоду пізньої античності пінакотеками. Відома пінакотека Афінського арополя, ліворуч від Пропілей, яка дотепер не збереглася. Пізніше термін «пінакотека» став використовуватися для картинних галерей, зокрема Стара пінакотека в Мюнхені. Давньогрецькі пінаки перебувають в експозиціях багатьох музеїв, серед яких Національний археологічний музей в Афінах, Музей історії мистецтв у Відні та Берлінське античне зібрання.

Найвідоміші екземпляри датовані 8-7 століттями до н. е. Вони сягають висоти від 30 до 65 см. Розпис пінак робили відомі давньогрецькі вазописці, наприклад, Ексекій. Найбільша кількість пінак виявлена археологами у храмі Посейдона у стародавній Пентескуфії, що поблизу Коринфа. Ці пінаки чи не єдине вірогідне історичне джерело про процес та окремі операції виготовлення та декорування давньогрецької кераміки.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. πίναξ [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.], Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus Digital Library

ЛітератураРедагувати

  • John Boardman: Painted Funerary Plaques and Some Remarks on Prothesis, in: Annual of the British School at Athens 50 (1955), S. 51-66.
  • John Boardman ed., The Oxford History of Classical Art, 1993, OUP, ISBN 0198143869
  • Ulrich Hausmann, 1960. Griechischen Weihereliefs (Berlin)
  • Williams, Dyfri. Masterpieces of Classical Art, 2009, British Museum Press, ISBN 9780714122540