Відкрити головне меню
Майстерня гончара, коринфська пінака із Пентескуфії, Лувр

Пінака (грец. πίναξ) — у Стародавній Греції живописні таблички (картини) з дерева, обпаленої глини, мармуру, теракоти чи бронзи. Пінаки підносилися в дар богам як вотивні предмети, прикріплялися до стін гробниць, а також використовувалися як живописні декорації[1] у давньогрецькому театрі, як дошка для проведення розрахунків. Пінаки також отримували геліасти[2].

За свідченням Вітрувія, приміщення в храмах і житлових будинках, де зберігалися пінаки, називалися аж до періоду пізньої античності пінакотеками. Відома пінакотека Афінського арополя, ліворуч від Пропілей, яка донині не зберіглась. Пізніше термін «пінакотека» став використовуватися для картинних галерей, зокрема Стара пінакотека в Мюнхені. Давньогрецькі пінаки перебувають в експозиціях багатьох музеїв, серед яких Національний археологічний музей в Афінах, Музей історії мистецтв у Відні та Берлінське античне зібрання.

Найвідоміші екземпляри датовані 8-7 століттями до н. е. Вони сягають висоти від 30 до 65 см. Розписом пінак займалися відомі давньогрецькі вазописці, наприклад, Ексекій. Найбільша кількість пінак виявлена археологами у храмі Посейдона у стародавній Пентескуфії, що поблизу Коринфа. Ці пінаки чи не єдине достовірне історичне джерело про процес та окремі операції виготовлення та декорування давньогрецької кераміки.

ПриміткиРедагувати

  1. Театр//Большая советская энциклопедия[недоступне посилання з липень 2019]
  2. Реальный словарь классических древностей[недоступне посилання з липень 2019]

ЛітератураРедагувати

  • John Boardman: Painted Funerary Plaques and Some Remarks on Prothesis, in: Annual of the British School at Athens 50 (1955), S. 51-66.