Пількевич Семен Данилович

Семе́н Дани́лович Пільке́вич (нар. 18 вересня 1897, c. Гришківка Радомишльського району Житомирської області — пом. 14 березня 1975, Київ) — історик-архівіст, педагог, організатор архівної справи в Україні, начальник Архівного управління при Раді Міністрів УРСР в 1948–1969 роках, один з ініціаторів створення та член редколегії бататотомното видання «Історія міст і сіл Української РСР».

Пількевич Семен Данилович
Народився 18 вересня 1897(1897-09-18)
c. Гришківка Радомишльського району Житомирської області
Помер 14 березня 1975(1975-03-14) (77 років)
Київ
Національність українець
Діяльність Архівна справа
Відомий завдяки організатор архівної справи в Україні
Alma mater Київський інститут народної освіти (1927-1932)
Посада начальник Архівного управління при Раді Міністрів УРСР
Наступник Мітюков Олександр Георгійович

БіографіяРедагувати

Семен Данилович Пількевич народився 18 вересня 1897 в селі Гришківка (нині Радомишльський район Житомирської області).

У 1920–1924 навчався в Житомирському педагогічному технікумі, після закінчення якого працював учителем Баришівської семирічної школи.

У 1926–1927 працював інспектором райвно Олевського району і вчителем історії в Олевській семирічній школі.

У 1927 був призначений завідувачем райвно Базарського району Житомирської області.

У 1927–1931 навчався в Київському інституті народної освіти (нині Університет ім. Т. Г. Шевченка), після закінчення якого працював асистентом на кафедрі історії народів СРСР. За сумісництвом завідував навчальною частиною Київської радпартшколи. У 1932–1934 роках навчався в аспірантурі при Архівному управлінні НКВС УСРР.

У 1932–1940 проживав у гуртожитку на вулиці Володимирській, 22, де раніше була лікарня Києво-Софійського духовного училища.[1]

У 1932–1937 працював директором Київського обласного історичного архіву.

З 1938 — декан і старший викладач історичного факультету Київського педагогічного інституту, а за сумісництвом у 1938–1941 роках був директором середньої школи № 77 (нині Кловський ліцей[2]).

З перших днів війни — на фронті. У 1941–1942 був лектором та агітатором у діючій армії. Брав участь в боях під Москвою та Сталінградом, де був поранений. З 1943 — у розпорядженні 8-ї повітряної армії, що діяла у складі Четвертого Українського фронту, воював в Чехословаччині.

Після війни Семен Данилович повертається до Києва, де очолює архівні установи: 1945–1946 — директор Державного архіву Київської області, 1946–1948 — начальник архівного відділу Управління МВС по Київській області. У 1949 році Президією Академії наук УРСР був затверджений членом вченої ради Комісії АН УРСР «по історії Великої Вітчизняної війни на Україні».[3] .

У жовтні 1948 його призначили начальником Архівного управління МВС УРСР, а згодом Архівного управління при Раді Міністрів УРСР, де він працював до виходу на пенсію 8 жовтня 1969 року. Серед його заслуг виділяють турботу про забезпечення архівів України приміщеннями. У 1968–1969 було завершено будівництво комплексу центральних архівів України в Києві, обласних державних архівів у Донецьку, Черкасах та Сумах, розпочато будівництво архівів у інших містах України. Семен Данилович був одним з ініціаторів створення та членом редколегії бататотомното видання «Історія міст і сіл Української РСР». Як історик, досліджував історію селянських рухів в Лівобережній Україні у 2-й половині 18 століття, історію архівної справи в радянській Україні.[1]

Помер у Києві 14 березня 1975 року.

ПраціРедагувати

  • Архивное дело в Германской демократической республике // НИБ. –1957. – № 1. – С. 82–87
  • Архивное дело в Югославии // Там же. – 1957. – № 3. – С. 75– 80
  • Міжнародна конференція Круглого столу // НІБ. – 1958. – № 2. – С. 55–60
  • Центральный государственный исторический архив УССР в Киеве: Путеводитель. – К., 1958. – 348 с. (чл. редкол.)
  • ІV Міжнародний конгрес істориків-архівістів // НІБ. – 1960. – № 6. – С. 3–6
  • VІ Міжнародна конференція Круглого столу архівів // Там само. – 1961. – № 4. – С. 85
  • 40 років радянського архівного будівництва на Україні // З історії архівного будівництва на Україні. – Х., 1958. – С. 3–27
  • Суспільно-політичний рух на Україні в 1856–1864 рр. – К., 1963. – Т. 1; К., 1964. – Т. 2
  • Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. – К., 1963
  • Тарас Шевченко: Док. і матеріали: 1864–1963 – К., 1963
  • Основні завдання архівів як наукових установ // НІБ. – 1963. – № 2. – С. 3–7
  • Документы об освободительной войне украинского народа 1648–1654 гг. – К., 1965
  • Головні етапи розвитку архівної справи на Україні: 1917–1965 // Іст. джерела та їх використання. – К., 1968. – Вип. 3. – С. 5–30
  • Архівне будівництво на Україні за роки Радянської влади // АУ. – 1968. – № 6. – С. 13–20
  • Леся Українка: Док. і матеріали: 1871–1970. – К., 1971.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Фотографія С. Д. Пількевича
  • Збірник на пошану Семена Даниловича Пількевича / ред. В. П. Ляхоцький. — К. — 1998. — 113 с. — (Історія архівної справи: спогади, дослідження, джерела; вип. 1) — ISBN 966-7250-16-4.
  • Бутич І. Л. Семен Данилович Пількевич: До 70-річчя з дня народження — 1967 — № 5. — С. 51-54.
  • Бутич І. Л. Семен Данилович Пількевич: До 100-річчя від дня народження // Студії з архівної справи та документознавства. — т. 2. Київ — 1997.
  • Пількевич С. Д. / «Архіви України», 1975, № 2.
  • http://www.osvita-plaza.in.ua/publ/pilkevich/490-1-0-60115