Пілунський Леонід Петрович

український політик

Леонід Петрович Пілунський (15 вересня 1947, Сімферополь — 21 листопада 2021) — український політик, депутат ВР АР Крим. Голова Кримської крайової організації Народного Руху України з 1996 року.

Леонід Пілунський
Ім'я при народженнірос. Леонид Петрович Пилунский
Народився15 вересня 1947(1947-09-15)
Сімферополь,  РРФСР
Помер21 листопада 2021(2021-11-21) (74 роки)
Сімферополь
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст, політик
Alma materСевастопольський національний технічний університет (1972)
Знання мовукраїнська і російська[1]
ПартіяНародний Рух України
ДітиЯрослав Пілунський
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Життєпис

ред.

У 1972 році закінчив Севастопольський приладобудівний інститут за фахом «Судновий механік», одержав кваліфікацію інженера-судномеханіка.

Трудову діяльність розпочав з липня 1964 року слюсарем, мотористом, механіком Севастопольського морського порту. З липня 1967 року до серпня 1972 року — студент Севастопольського приладобудівного інституту. З вересня 1972 року до травня 1977 року — судновий механік Севастопольського рибопромислового об'єднання «Атлантика». З травня 1977 року до жовтня 1984 року — капітан підводного наукового апарата «Гідронавт I кл.» Севастопольського експериментального бюро «Гідронавт». З жовтня 1984 року до квітня 1996 року — спецкор, редактор, головний редактор ДТРК «Крим». З квітня 1996 року до липня 1998 року — виконавчий директор Регіонального комітету Гельсінської Громадянської Асамблеї Криму. З липня 1998 року до лютого 2000 року — директор торговельної бази «Оболонь», м. Сімферополь. З серпня 2000 до 2009 року — голова Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим. У 2010 році — головний редактор газети «Кримська світлиця». З лютого 2009 року — пенсіонер.

З 2006 року — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим п'ятого скликання, обраний від Кримської крайової організації Народного Руху України.

Заступник голови депутатської фракції Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Курултай-Рух».

21 лютого 2014 року, коментуючи у прямому ефірі телеканалу «Росія-24» події на півострові під час Євромайдану, Пілунський критично відгукнувся про правлячу «Партію регіонів» і вказав на те, що в автономії немає жодних заворушень і лише місцева влада займається нагнітанням обстановки. Через півтори хвилини його промова зникла з ефіру посередині фрази, а ведуча, що запнулася, пояснила це неполадками зі зв'язком[2]. Сам кримський парламентар пізніше розповів про те, що під час розмови з ним телевізійники «просто кинули слухавку, нічого не пояснивши». На його думку, це свідчить про те, що у Москві «не хочуть чути правду»[3].

Пілунський виступив проти анексії Криму Росією, а після цього перестав відвідувати засідання парламенту[4]. Після виходу з політики у 2014 році Леонід Петрович зосередився на письменницькій діяльності[5].

19 листопада 2021, за кілька днів до смерті, стало відомо, що Леонід Пілунський хворіє на COVID-19.[6]

Родина

ред.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Чеська національна авторитетна база даних
  2. «Так называемые демонстранты». Что говорят о событиях на Украине в российских и западных СМИ (рос.). Lenta.ru. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  3. «В Москве не хотят знать правду. Ваши пропагандисты пытаются нам объяснить, что происходит у нас» (рос.). Slon.ru. 27 лютого 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 серпня 2018.
  4. Антигерои Крымской весны: чужие среди чужих и… своих (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 6 серпня 2018.
  5. Леонід Пилунський: Споглядаю те, що відбувається. Іноді на межі зриву. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
  6. Помер відомий кримський політик, рухівець Леонід Пілунський[недоступне посилання]
  7. Указ Президента України № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2018.

Джерела

ред.