Підводні човни проєкту 705, 705К «Ліра»

Підводні човни проєкту 705, 705К «Ліра» — серія радянських атомних підводних човнів (ПЧАТ). Побудовано і передано флоту 7 човнів цього проєкту. Вирізнялася великою швидкістю і хорошою маневреністю. Призначалися для боротьби з підводними човнами.

Підводні човни проєкту 705, 705К «Ліра»



Під прапором	СРСР
Спуск на воду	1971-1981 рр (7 човнів)
Виведений зі складу флоту	1974—1996 рр
Проєкт
Тип ПЧ	Підводний човен атомний торпедний
Розробник проєкту	СКБ-143
Головний конструктор	Русанов М. Г., Ромін В. В.
Класифікація НАТО	Alfa
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	14 вузлів (27 км/год)
Швидкість (підводна)	41 вузлів (80 км/год)
Робоча глибина занурення	320 м
Гранична глибина занурення	450 м
Автономність плавання	50 діб
Екіпаж	32 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	81,4 м
Ширина корпусу найб.	10 м (по легкому корпусу), 13,5 м (по стабілізаторах)
Середня осадка (по КВЛ)	7,6 м
Водотоннажність надводна	2280 т
Озброєння
Торпедно- мінне озброєння	Носов: 6 ТА калібру 533-мм (20 торпед)

Корпус ред.

Корпус з титанового сплаву^{[джерело?]}.

Енергетичне обладнання ред.

Був встановлений єдиний у світі серійний реактор з рідинно-металічним теплоносієм. Ці човни поступалися по швидкості тільки єдиному човну К-222 проєкту Анчар, котрий досягав швидкості 44,7 вузлів (85 км/год). Для набирання максимальної швидкості човну потрібна була тільки 1 хв, для повного розвороту тільки 42 сек. Швидкість їй дозволяла навіть втікати від багатьох протичовнових торпед.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання ред.

На човнах була встановлена найсучасніша на ті часи бойова інформаційно-управлінська система «Акорд», котра давала можливість зосереджувати усе управління човном на центральному посту, забезпечувала вирішення завдань застосування озброєння, збору і обробітку тактичної інформації, бойового маневрування, відображення зовнішньої ситуації, управління кораблем, автоматичного й дистанційного управління технічними засобами і рухом.

Інциденти ред.

За більш як 20 років служби в боротьбі за живучість човнів не загинула жодна людина і жоден човен не був втраченим. За час експлуатації на двох човнах відбулися серйозні аварії на реакторах, через затвердіння теплоносія першого контуру.

Сучасний статус і перспективи ред.

Усі човни проєкту виведені з експлуатації.

Оцінка проєкту ред.

Виявилося, що на високих показниках швидкості і маневреності усі переваги човнів проєкту і закінчувалися. Надійність механізмів виявилася нижче усякої критики. Механізми постійно виходили з ладу, а їх ремонт був дуже ускладненим, як браком запчастин, так і важкістю доступу до агрегатів і приладів. Мала чисельність екіпажу, одна з переваг проєкту, призвела до того, що обслуговувати човен в морі такою малою кількістю людей виявилося неможливим. До того і комплексна автоматизація проєкту взагалі не передбачала управління системами при аварійних ситуаціях.

Унікальність реакторів призвела до того, що технічне обслуговування човни могли отримати тільки у трьох базах флоту. До того рідинно-металічний теплоносій потребував постійного підтримування температури (аби не затверднути), а надійне підтримування температури з допомогою берегових засобів не вдавалося, тому це завдання вирішувалося за рахунок самого реактора, що призводило до надмірного виробітку самого реактора.

Особовий склад ставився до своїх ненадійних кораблів негативно, тим більше що умови перебування на «Лірах» також не найкращі.

В результаті флот отримав серію дуже дорогі в експлуатації і дуже ненадійні човни, чиї переваги легко заперечувалися багатьма недоліками. Тому в море ці човни виходили дуже рідко в море і їх активна експлуатація виявилася дуже нетривалою.

Представники ред.

Назва	Заводський номер	Закладений	Спущений на воду	Прийнятий флотом	Виведений з флоту
К-64	Судомех № 196, Ленінград	2 червня 1968	22 квітня 1969	31 грудня 1971	19 серпня 1974
К-316	Судомех № 196, Ленінград	26 квітня 1969	25 липня 1974	30 вересня 1978	19 квітня 1990
к-373	Судомех № 196, Ленінград	26 червня 1972	19 квітня 1978	29 грудня 1979	19 квітня 1990
К-463	Судомех № 196, Ленінград	26 червня 1975	30 березня 1981	30 грудня 1981	19 квітня 1990
К123	Сєвмаш, Сєверодвінськ	22 грудня 1967	4 квітня 1976	12 грудня 1977	31 липня 1996
К-432	Сєвмаш, Сєверодвінськ	12 листопада 1967	3 листопада 1977	31 грудня 1978	19 квітня 1990
К-493	Сєвмаш, Сєверодвінськ	21 січня 1972	21 вересня 1980	30 вересня 1981	1990

Див. також ред.

Примітки ред.

Література ред.

В. П. Кузин, В. И. Никольский «Военно-Морской Флот СССР 1945—1991» ИМО Санкт-Петербург 1996
Справочная информация из С. С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА № 7 2001.
В. Е. Ильин, А. И. Колесников «Подводные лодки России: Иллюстрированный справочник» ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ» 2002.
«История отечественного судостроения» т.5 Санкт-Петербург Судостроение 1996
Подводные лодки России Том 4, часть 1. ЦКБ МТ «Рубин» СПб. 1996.
Справочная информация из С. С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА № 7 2001.
Ю. В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945—1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7 .
Н. В. Усенко, П. Г. Котов, В. Г. Реданский, В. К. Куличков: Как создавался атомный подводный флот Советского Союза. С-Пб 2004, ISBN 5-89173-274-2

Це незавершена стаття про військові кораблі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.