Північноамериканський тритон

рід земноводних
Північноамериканський тритон
Східноамериканський тритон
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Хвостаті (Caudata)
Підряд: Salamandroidea
Родина: Саламандрові (Salamandridae)
Підродина: Pleurodelinae
Рід: Північноамериканський тритон (Notophthalmus)
Rafinesque, 1820
Синоніми
Rafinus
Tristella
Diemictylus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Notophthalmus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Notophthalmus
EOL logo.svg EOL: 35866
ITIS logo.svg ITIS: 173614
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8315
Fossilworks: 37402

Північноамериканський тритон (Notophthalmus) — рід земноводних родини саламандрові ряду Хвостаті. Має 3 види.

ОписРедагувати

Загальна довжина представників цього роду сягає 15 см за своєї будовою схожі на тритонів роду Великий тритон. Статевий диморфізм виражений у наявності у самців 10—12 шлюбних мозолів на задніх лапах, які під час шлюбного періоду збільшуються у розмірах. Наділені 3—4 порами, які лежать у ряд одна за одною за скронею. Шкіра гладенька та м'яка, тулуб і хвіст стислі з боків.

Забарвлення здебільшого коричневе з зелений або жовтими відтінками. На спині також присутні помаранчеві або червоні смуги чи цяточки. Черево світліше за спину. Молоді особини забарвлені набагато яскравіше за дорослих.

Спосіб життяРедагувати

Полюбляють лісову місцину, часто зустрічається серед вологих місць. Молоді тритони значний час проводять у воді. Дорослі особини часто виходять на суходіл. Активні як вдень, так й вночі. Живляться безхребетними: ракоподібними та молюсками.

Це яйцекладні земноводні. Самиці відкладають до 400 яєць. Метаморфоз триває до 5 місяців.

РозповсюдженняРедагувати

Мешкають у США та Мексиці, а також на деяких територіях південної Канади.

ВидиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Beschreibung nach Günther Peters: Familie Salandridae — Echte Salamander und Molche in Urania Tierreich. Fische, Lurche, Kriechtiere. Urania Verlag, Berlin 2000; Seite 351