Великий тритон
Великий тритон | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Дунайський тритон
| ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||
Сіроплямистий тритон (T. carnifex) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Вели́кий трито́н (Triturus) — рід земноводних родини саламандрових (Salamandridae), представники якого поширені в Європі і окремих районах Азії. 6 видів, з яких 3 представлені у фауні України.[1][2]
Опис
ред.Хвостаті земноводні середніх і великих розмірів. Хвіст із боків плескатий. Завушні залози (паротиди) не виступають. Шкіра зерниста. Костальні борозни розвинуті слабо. У самців звичайно є гребінь, сильніше розвинутий у період розмноження. Яйця відкладаються поштучно або у вигляді невеликих ланцюжків. Личинки лімнофільного типу. Повністю розвинена личинка має високі плавцеві складки, дуже довгі пальці й нитку на кінці хвоста, що допомагає триматися в пелагіалі водойми. Загальне забарвлення темне, зазвичай брунатно-чорних і темно-сірих тонів; візерунок мінливий, часто з плямами і смугами жовтих, помаранчевих, червоних та синіх відтінків.[1][2]
Поширення
ред.Представники роду поширені майже по всій території Європи і в окремих районах Азії, зокрема від Альп до Зауралля та від Скандинавії до Західної Азії.
Особливості біології
ред.Тварини цього роду проводять більшу частину року на суходолі, повертаючись у воду в сезон розмноження. Проміж інших тритонів представники роду демонструють найскладнішу шлюбну поведінку. Запліднення зовнішнє: після шлюбного танцю самець відкладає сперматофор (пакет із спермою) на дно, а самка поглинає його клоакою. Самки відкладають 2—3 ікринки на день в період від березня до середини червня, загалом 200—300 ікринок за сезон. Звичайно ікра відкладається на підводні рослини, і загортається в їхнє листя. Личинки виводяться через приблизно 3 тижні (залежить від температури води), і проходять метаморфоз, позбавляючись зябер і стаючи повітрядишними тваринами, приблизно через 4 місяці після цього. Статевої зрілості тритони цього роду досягають на другому—третьому році життя.[3]
Систематика
ред.Цей рід неодноразово піддавався перевизначенню та додаванню (або виключенню) видів. Такі види, як тритон Кареліна та мармуровий тритон, були класифіковані 7—8 разів під різними назвами.
- Малий тритон (Lissotriton), що містить види невеликого розміру (до того відомі під назвами Triturus boscai, Triturus helveticus, Triturus italicus, Triturus montandoni та Triturus vulgaris;
- Облямований тритон (Ommatotriton) — для видів, раніше класифікованих як Triturus ophryticus та Triturus vittatus);
- Середній тритон (Mesotriton), з єдиним видом альпійський тритон (до виділення в окремий рід — Triturus alpestris). Він має також назви Hemitriton та Ichthyosaura.
- Інші види були залишені в роді Великий тритон Triturus.[4]
За оновленими систематичними даними, у фауні України представлені 3 види цього роду, зокрема:
- тритон гребінчастий (T. cristatus), поширений у лісовій і лісостеповій зонах, а також на півночі степової зони;
- тритон дунайський (T. dobrogicus), поширений у Карпатах, Закарпатті, а також в окремих районах Західного Причорномор'я;
- тритон Кареліна (T. karelinii), поширений у Південному Криму.[5][6]
Цікаві факти
ред.Засновником кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Петром Перемежком (1833—1893), на результатах власних досліджень росту хвоста личинки тритона, проведених у Анатомічному театрі в Києві, у 1878 році відкрив непрямий поділ тваринних клітин (мітоз).[7]
Джерела. Примітки
ред.- ↑ а б Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 70)
- ↑ а б Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 94—95)
- ↑ bbc.co.uk factfile 478 Retrieved 2007-11-30
- ↑ livingunderworld.com; Order: Caudata [Архівовано 12 квітня 2008 у Wayback Machine.]; Accessed 2/5/07
- ↑ Писанец Е. М. Анотированный список земноводних Восточной Европы // Збірник праць Зоологічного музею. — 2010. — № 41. — С. 77—110
- ↑ Петроченко В. І. Земноводні та плазуни України: географо-краєзнавчий аспект // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 1(2). — С. 91—102
- ↑ В. П. Шипулін, В. Д. Догузов. 160 років Анатомічному театру Університету св. Володимира. Scientific Journal of the Ministry of Health of Ukraine № 2 (3) 2013.
Література
ред.- Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 95—99). — ISBN 878-5-87317-1
- Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 70). — ISBN 966-7016-41-2
Посилання
ред.- Тритони // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Опис роду Triturus [Архівовано 12 квітня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
- Amphibian Species of the World 5.5, an Online Reference[недоступне посилання з березня 2019] (англ.)
- Безсмертні тритони | Енциклопедія корисного [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]