Відкрити головне меню

Півняк Геннадій Григорович
Народився 23 жовтня 1940(1940-10-23) (78 років)
Олександрія
Місце проживання Дніпро
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналіст
Alma mater Дніпропетровський гірничий інститут
Сфера інтересів електроенергетика
Заклад Національний гірничий університет
Посада ректор
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Член НАН України
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора

Генна́дій Григо́рович Півня́к (*23 жовтня 1940, Олександрія) — вчений у галузі електроенергетики, засновник наукової школи гірничої та металургійної електроенергетики, доктор технічних наук, професор, академік НАНУ (Відділ фізико-технічних проблем енергетики, гірнича та металургійна електроенергетика, грудень 1997 року); ректор Національного гірничого університету1982), голова ради ректорів дніпропетровських університетів, завідувач кафедри систем електропостачання1976); віце-президент Спілки ректорів вищих навчальних закладів України; чл. Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з грудня 2000 року); член Державної акредитаційної комісії України, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998, 2005); почесний громадянин Дніпропетровська — з вересня 2014 року.

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 жовтня 1940 в місті Олександрія Кіровоградської області (нині Україна); українець; мати Зінаїда Павлівна — учителька, пенсіонерка; дружина Галина Андріївна — журналістка, заслужений журналіст України; має 2 синів.

У 1963 році закінчив електротехнічний факультет Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема (гірничий інженер-електромеханік), в якому залишився працювати і з яким була пов'язана його подальша наукова і науково-педагогічна діяльність. В 1982 році став ректором цього вишу.

У 1967 році отримав звання кандидата технічних наук, у 1970 — посаду доцента Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема. З 1976 — завідувач кафедри систем електропостачання Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема.

У 1981 році він захистив докторську дисертацію на тему «Розробка та дослідження тиристорних перетворювачів у комплексі електрообладнання для безконтактного електричного транспорту вугільних шахт». Ним була загальна теорія, принципи побудови та методи синтезу потужних систем електромагнітної передачі енергії підвищеної частоти. Його фундаментальні дослідження дозволили впровадити новітні електротехнології для гірничо-металургійної та машинобудівної промисловості, джерела живлення для електроприводу, транспорту і споживачів з особливим характером навантаження.

З 1992 — член-кореспондент, а з 1997 — академік НАН України

Заслужений діяч науки і техніки України (1990). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998, 2005), премії ім. О.Лебедєва НАНУ (1996). Почесний доктор Краківської гірничо-металургійної академії (1999) та Московського державного гірничого університету. Заслужений працівник нафтогазової промисловості Польщі (1994), експерт ЄЕК ООН у галузі сталої енергетики, почесний доктор ТУ «Фрайберзька гірнича академія» (2010).

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (до 2000). 1999 — довірена особа кандидата у Президенти України Л. Кучми у територіальному виборчому окрузі.

ВинаходиРедагувати

Понад 94 свідоцтва на винаходи та патентів з проблем електроенергетики. 2 наукові відкриття: «Закономірність омонолічування крихких водонасичених порід під дією електричного струму» (1995, диплом № 12), «Закономірність розміцення подрібнених залізних руд під дією неоднорідного імпульсного магнітного поля» (1996, диплом № 45).

ПраціРедагувати

Автор (співававтор) понад 500 наукових статей, 66 підручників і монографій, зокрема:

  • «Транспорт з індуктивною передачею енергії для вугільних шахт» (1990),
  • «Несиметричні пошкодження в електричних мережах кар'єрів» (1993),
  • «Перехідні процеси в системах електропостачання» (1989, 2000).

Володіє французькою мовою.

Захоплення: література, театр.

Відзнаки і нагородиРедагувати

Удостоєний ряду нагород: ордени Знак Пошани (1981), Трудового Червоного Прапора (1986), князя Ярослава Мудрого V (1999) та IV (2004) ступенів; Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999), Почесна грамота Верховної Ради України (2003), медаль «За успіхи у навчанні і вихованні молоді» (1998, Польща).

Див. такожРедагувати

Джерела і посиланняРедагувати