Додеканес

Південні Споради, або Додекане́с (грец. Δωδεκάνησα — буквально Дванадцять островів) — острови в Егейському морі, найпівденніші з островів Грецького архіпелагу. Розташовані поблизу південно-західного узбережжя півострова Мала Азія. Площа 3,5 тисяч км². Висота до 1434 м (гора Керкіс).

Додеканес
грец. Δωδεκάνησα
Ном: Додеканес
Адм. центр	Родос
Країна	Греція
Регіон	Південні Егейські острови
Населення
- повне	200,45 тис. осіб (2005)
Площа
- повна	3 500 км²
Висота
- максимальна	1215 м (Atavyrosd)
- мінімальна	1216 м
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
Вебсайт	nad.gr
Код ISO 3166-2	GR-81
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Додеканес

Згідно з адміністративним поділом Додеканес є номом в регіоні Південні Егейські острови. Населення 200 452 (2005).

Рослинність представлена ксерофітними кущами, ділянками лісів із дуба, сосни, кипарису.

З галузей господарства розвинуте вирощування цитрусових, тютюну, рибальство, видобуток губок, туризм. Наявні численні пам'ятки давньогрецької культури.

Історія

Колос Родоський. Один із семи див Світу

Руїни стародавнього храму Афіни у місті Ліндос

Супутниковий знімок з NASA Південних Спорад

У 1867 році Османською імперією було створено вілайєт островів Егейського моря (осман. ولايت جزائر بحر سفيد), який став наступником «еялету островів», створений у 1533 році. Після італійсько-турецької війни в 1912—1913 роках острови Додеканес за винятком острова Кастелорізо, стали італійським володінням. Решта островів у східній частині Егейського моря були зайняті грецьким королівством під час Першої Балканської війни (1912—1913 років), що призвело до розпаду вілайєту. Після підписання мирного договору у місті Уша, розраховувалося встановити лише тимчасову італійську адміністрацію на островах, але після закінчення Першої світової війни та згідно Лозаннського мирного договору у 1923 році острови стали володінням Італії під назвою Італійські острови Егейського моря (італ. Isole italiane dell'Egeo, грец.  Ἰταλικαὶ Νῆσοι Αἰγαίου Πελάγους). Під час Першої світової війни острів Каліостро був окупований Францією, але в 1919 році переданий Італії. На островах Лерос і Патмос створилися військово-морські бази Італії і до початку Другої світової війни на них розміщувалися близько 45 тис. італійських військовослужбовців. Першим військовим губернатором островів став Джон Амелі.

У вересні 1928 року було підписано італійсько-грецький договір про нейтралітет, в результаті чого Афіни відмовилися від підтримки руху за повернення островів Греції і не підтримали маніфестацію 1929 року.

У 1941 році, після окупації Греції німецькими та італійськими військами, Італія намагалася включити до складу колонії острови Кіклади та Північні Споради, але такі кроки викликали протиріччя із німецьким окупаційним урядом, який не міг допустити скорочення територій Греції під німецьким управлінням. Після антинімецького перевороту в Італії, на початку вересня 1943 року її війська залишили архіпелаг Додеканес, який належав їй ще до війни. Велика Британія вирішила захопити острови, щоб використати їх як основу наступу на Балканський півострів. Військам Союзників вдалося захопити до середини місяця більшість островів, проте Родос зайняли німці. У наступні 2 місяці тривала боротьба за архіпелаг, в якій відзначилося Люфтваффе (як авіачастини, так і парашутисти). Британські сухопутні та морські сили зазнали великих втрат, армійські підрозділи були листопаді евакуйовані чи здалися. Це була одна з останніх великих перемог Німеччини у війні.

10 лютого 1947 року поміж Італійською республікою та союзними військами в Парижі було підписано мирний договір, який набув чинності 15 вересня 1947 року. За підсумками договору острови Додеканес були остаточно передані Греції. 7 березня 1948 року острови Додеканес офіційно увійшли до складу Греції в статусі окремого ному зі столицею Родос.

Основні острови ному

Астепалеа Калімнос Карпатос

Касос Кастелорізо Кос

Лерос Нісірос Патмос

Родос Сімі Тілос

Муніципалітети і комуни

Муніципалітет	YPES код	Місцева влада (якщо відрізняється)	Поштовий код	Тел. код
Афанту	1205		851 03	22410-50 до 53, 56, 57
Архангелос	1202		851 02	22440-2
Астіпалея	1203		859 00	22430-4
Аттавірос	1204	Ембона	851 09	22460-5
Халкі	1227		851 10	22460-45
Дікео	1206	Зіпарі	853 00
Іалісос	1208		851 01	22410-90 до 98
Іраклідес	1207	Антімахія	853 02	22420-6
Каллітея	1209	Калітія	851 05	22410-6, 84 до 87
Калімнос	1210		852 00	22430-2, 50, 59
Камірос	1211	Сороні	851 06	22410-40 до 42
Карпатос	1212		858 00	22450-2
Касос	1213		857 00	22450-4
Кос	1214		853 00	22420-2
Ліпсі	1215		850 01	22470-4
Лерос	1216		854 00	22470-2
Ліндос	1217		851 07	22440-2,3
Мегісті/Кастелорізо	1218		851 11	22460-49
Нісірос	1219		853 03	22420-3
Патмос	1222		855 00	22470-3
Петалудес	1223	Кремасті	851 04	22410-90 до 98
Родос	1224		851 00	22410-2,3,4,6,7,8
Нотіа Родос	1220	Геннаді	851 09	22440-4
Сімі	1225		856 00	22460-70 до 72
Тілос	1226		850 02	22460-44
Комуна	YPES код	Місцева влада (якщо відрізняється)	Поштовий код	Тел. код
Агатонісі	1201		850 01	22470
Олімпос	1221		857 00	22450

Література

• Ahrweiler, Hélène (1966). Byzance et la mer. La marine de guerre, la politique et les institutions maritimes de Byzance aux VIIe- XVe siècless. Paris: Presses universitaires de France. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 21 листопада 2018.(фр.)
• Carabott, P. J. (1993). The Temporary Italian Occupation of the Dodecanese: A Prelude to Permanency. Diplomacy and Statecraft. 4 (2): 285—312.(англ.)
• Doumanis, Nicholas (2005). Italians as Good Colonizers: Speaking Subalterns and the Politics of Memory in the Dodecanese. У Ben-Ghiat, Ruth; Fuller, Mia (ред.). Italian Colonialism. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 0-312-23649-2.(італ.)
• Giannopoulos, Giannis (2006). Δωδεκάνησος, η γένεση ενός ονόματος και η αντιμετώπισή του από τους Ιταλούς [Dodecanese, the genesis of a name and the Italian approach]. Ἑῶα καὶ Ἑσπέρια. 6: 275—296. doi:10.12681/eoaesperia.78. ISSN 2241-7540. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 21 листопада 2018.(гр.)