Прокопенко Георгій Якович
Георгій Якович Прокопенко (21 лютого 1937, м. Кобеляки Полтавська область — 5 травня 2021, Львів) — український радянський плавець, винахідник сучасного виду техніки плавання брасом із «пізнім» вдихом[1]. Заслужений майстер спорту СРСР. П'ятикратний чемпіон та багаторазовий рекордсмен СРСР. Виступав 13 років у складі збірної СРСР. Чотириразовий рекордсмен світу (1964) у плаванні брасом на 100 м (2 рази), на 220 ярдів і в комбінованій естафеті (брасом) 4×110 ярдів. Срібний призер Токійської олімпіади (1964). Одинадцятиразовий рекордсмен Європи (1962—1964) у плаванні на 100, 200 м брасом і в комбінованій естафеті 4×100 м (брасом). Чемпіон Європи у плаванні на 200 м брасом (1962) і дворазовий (на 100 і 200 м брасом) переможець чемпіонату Європи 1966 року. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Був одружений з донькою українського радянського гімнаста Віктора Чукаріна — Інною[2]. Найбільше захоплення — водний туризм.
Прокопенко Георгій Якович | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | ||||||
Громадянство | СРСР | |||||
Місце проживання | м. Львів | |||||
Народження | 21 листопада 1937 м. Кобеляки | |||||
Смерть | 5 травня 2021 Львів | |||||
Зріст | 180 | |||||
Вага | 71 | |||||
Спорт | ||||||
Країна | СРСР Україна | |||||
Вид спорту | плавання | |||||
Клуб | Динамо (Львів) | |||||
Статус професіонала | 1958—1971 | |||||
Тренери | Ткаченко Олександр Андрійович | |||||
Завершення виступів | 1971 | |||||
Нагороди
| ||||||
Прокопенко Георгій Якович у Вікісховищі |
Біографія
ред.Після війни у 1946 році переїхав з родиною до Львова. З 1951 року почав займатися плаванням.
Навчався спочатку у Львівському технікумі зв'язку, а пізніше навчався у Львівському державному інституті фізичної культури, який закінчив у 1959 році[3].
У 1958 році переміг у Баку на дистанції 200 метрів.
У 1960 році вперше став чемпіоном СРСР, що дало право поїхати на літні Олімпійські ігри 1960 року до Риму, де він посів десяте місце.
У 1964 році він двічі покращував світове досягнення на 100 метрів брасом, відібравши його у знаменитого американського плавця Честера Ястремські, рекорд якого на цій дистанції тримався з 1961 року. Найголовніша медаль (олімпійська) дісталася йому майже у 28 років.
1966 року на чемпіонаті Європи, що проходив в голландському Утрехті він двічі посів перше місце і став чемпіоном Європи, підтверджуючи свою репутацію найкращого брасиста континенту[4].
У 1971 році закінчив виступи у великому спорті. Згодом, у 1971—1974 роках працював на посаді старшого тренера дитячої спортивної школи плавання.
Працював тренером. Від 1974 року — на посаді викладача, від 1975 року — на посаді старшого викладача кафедри плавання в Львівському державному університеті фізичної культури. Звільнився 26 серпня 1977 року у зв'язку із переходом на роботу на кафедру фізвиховання Львівського державного університету імені Івана Франка, де пропрацював понад 30 років.
У 50-літньому віці брав участь у першості серед вишів Львівської області — переміг на двох дистанціях.
Георгій Прокопенко відійшов у засвіти 5 травня 2021 року на 84-ому році життя[5]. Поховали відомого спортсмена на 21 полі Личаківського цвинтаря у Львові.
Вшанування
ред.У 2021 році ім'я Георгія Прокопенка присвоєне ДЮСШ № 9, що на вул. Тарнавського, 100 у Львові[6].
Примітки
ред.- ↑ https://ilvivyanyn.com/uk/eternal-georgij-prokopenko-lvivskyj-vynahidnyk-tehniky-v-plavanni-brasom
- ↑ Яремко І. Віктор Чукарін — олімпійський чемпіон зі Львова
- ↑ Шуруба П. Подорож крізь 50 років [Архівовано 2021-05-08 у Wayback Machine.] // Спортивка. — 2009. — 11 червня. — № 46 (403).
- ↑ XI чемпионат Европы (рос.)
- ↑ Орися Шиян (5 травня 2021). Помер найстаріший призер Олімпійських ігор зі Львова Георгій Прокопенко. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 5 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ДЮСШ 9 м. Львова носитиме почесне ім'я Прокопенка Георгія Яковича. fplviv.com. Львівська обласна федерація плавання. Процитовано 8 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела
ред.- Свістельник І. Прокопенко Георгій Якович: життєвий шлях, спортивні досягнення, науково-педагогічна діяльність: біобібліогр. покажч. / уклад. І. Свістельник. — Львів: (б. в.), 2016. — 7 c. — (серія «Спортивна слава Львівського державного університету фізичної культури»).
- Прокопенко Георгий Яковлевич // Динамо. Энциклопедия / Составители Г. Л. Черневич, Е. А. Школьников. — 2-е изд. — Москва : ОЛМА-Пресс, 2003. — С. 211. — ISBN 5-224-04399-9. (рос.)
- Сильнейшие советские пловцы // Плавание. Справочник / Составитель З. П. Фирсов. — Москва : Физкультура и спорт, 1976. — 384 с. (рос.)
- Орися Шиян (5 травня 2021). Помер найстаріший призер Олімпійських ігор зі Львова Георгій Прокопенко. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 5 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Пішов з життя титулований олімпієць, заслужений майстер спорту з плавання Георгій Прокопенко. usf.org.ua. Федерація плавання України. 7 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання
ред.- Heorhiy Prokopenko. sports-reference.com (англ.). Процитовано 9 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Georgiy Prokopenko. les-sports.info (англ.). Процитовано 9 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Георгій Прокопенко відзначає 75-річчя!. noc-ukr.org. Національний олімпійський комітет України. 21 лютого 2012. Процитовано 9 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Колесник В. А., Богомазов В. Э., Колесник И. А., Лашко В. П. Спортивное плавание в Украине: история и современность (рос.)
- Василь Танкевич Георгій Прокопенко: «За „срібло“ дали 409 карбованців» // Газета по-українськи. — 2007. — 29 квітня.