Відкрити головне меню

Природний та культурно-історичний регіон Котор

Природний та культурно-історичний регіон Котор — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, що розташований в Чорногорії, включений до списку в 1979 році. Він включає старе місто Котора (італ. Cattaro), оборонні споруди Котора, та оточуючий регіон внутрішньої Которської затоки.

Природний та культурно-історичний регіон Котор
Світова спадщина
20090719 Crkva Gospa od Zdravlja Kotor Bay Montenegro.jpg
Природний та культурно-історичний регіон Котор
42°25′ пн. ш. 18°46′ сх. д. / 42.417° пн. ш. 18.767° сх. д. / 42.417; 18.767
Країна Flag of Montenegro.svg Чорногорія
Тип Культурний ландшафт і природоохоронна територія
Об'єкт № 125ter

Природний та культурно-історичний регіон Котор у Вікісховищі?

ОписРедагувати

Старе місто КотораРедагувати

Докладніше: Котор

Старе місто Котор міститься в міських стінах, добре збережене і має відновлений середньовічний міський пейзаж з помітними будівлями, включаючи Собор Святого Трифона (побудований 1166 р.).

Котор був сильно пошкоджений під час землетрусу в Чорногорії 15 квітня 1979 року, і це призвело до того, що місце було внесена до Списку об'єктів у небезпеці в 1979 році. Після значного відновлення в місті, цей об'єкт був знятий з цього списку в 2003 році.

Оборонні споруди КотораРедагувати

Укріплення складаються з системи оборонних військових споруд для захисту середньовічного міста Котор. До них відносяться міські стіни з воротами і бастіонами, валами, що піднімаються на гору Св. Іоанна, замок св. Іоанна (San Giovanni) і споруди підтримки. Хоча деякі структури відносяться до римських і візантійських часів, більшість укріплень були зведені під час правління Венеціанської республіки; пізніше були зроблені деякі модифікації австрійцями. Укріплення є найважливішим аспектом Всесвітньої спадщини.[1]

Регіон КоторРедагувати

Докладніше: Которська затока

Регіон, що входить у спадщину, — це внутрішня бухта Котора (повз протоки Веріже) з навколишніми горами та містами, зокрема Рісан і Пераст, крім Котора. Також частиною спадщини є острівці острова Святого Георгія (Sveti Đorđe) і острів Богородиця на Скелі (Gospa od Škrpijela).

ЗбереженняРедагувати

У 1979 році, коли об'єкт був вписаний до списку Світової спадщини, він також був поміщений на Список Світової спадщини в небезпеці через пошкодження землетрусу. Внаслідок узгоджених міжнародних зусиль значна частина місця, зокрема стосовно міста Котор, були відновлені. У 2003 році місце було знято з переліку небезпек.

Місце спадщини стоїть перед багатьма проблемами. Природні небезпеки, такі як ерозія та землетруси, завжди залишатимуться загрозою. Більш гострим, однак, є вплив людської діяльності. Таким чином, деякі міські розробки були визнані невідповідними цілям збереження.[2] Питанням була пропозиція побудувати міст через протоку Веріже: запропонований міст Веріже між мисом Св. Опатово полегшує рух на Адріатичному шосе, яке в даний час використовує систему поромів для перетину затоки.[2]

Коли місце було вписано в 1979 році, це було зроблено на основі його культурних цінностей; у звіті Місії ЮНЕСКО за 2008 рік пропонується також врахувати його видатну цінність як «культурний ландшафт», який може призвести до повторного подання.[2]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Preliminary Technical Assessment of the European Commission/Council of Europe Joint Programme on the Integrated Rehabilitation Project Plan/Survey on the Architectural and Archeological Heritage. Fortifications of Kotor, Kotor, Montenegro (Serbia and Montenegro), 2005. Процитовано 2008-11-16.  [недоступне посилання з 01.10.2010]
  2. а б в UNESCO (2008-02-21). Mission Report. The Natural and Culturo-Historical Region of Kotor. Процитовано 2008-11-16.