Відкрити головне меню

Примусова праця в Третьому Рейху

Черкащани, вивезені до Німеччини на примусові роботи. Фото 1942 р.

Примусо́ва пра́ця у Тре́тьому Ра́йху — масовий вивіз робочої сили з України та іншик окупованих військами вермахту та союзних Німеччині країн до Третього Райху.

Вивезення на роботу до НімеччиниРедагувати

Перші українці потрапили на примусові роботи до Австрії [1] влітку 1939 року, після окупації угорськими військами Закарпаття. У вересні 1939 року українці з Галичини — полонені військовослужбовці польської армії також потрапили на роботи до Третього Райху. Добровільно цивільні робітники з дистрикту Галичина почали виїжджати до Німеччини влітку 1941 року.

На території УРСР вивезення робітників розпочалося від квітня 1942 року й тривало до остаточного визволення від загарбників. Для набору робітників переважно застосовувалися облави, вивезення всього населення з окремих населених пунктів, покарання за неявку на збірні пункти як за саботаж. Незначна частина працівників виїхала добровільно, можливо — умовно добровільно, бо з боку німецької окупаційної влади застосовувалися різні методи тиску.

 
Весілля у таборі для остарбайтерів. Пропагандистська світлина Німецького робітничого фронту

Під час наступу Червоної армії (1943—1944) частина населення з українських земель з різних причин також виїхала до Німеччини і працювала там до її повної поразки.

З України було примусово вивезено понад 2,4 млн осіб, переважно молодь.

Примусові роботи на окупованих німцями українських земляхРедагувати

Значна частина населення перебувала в таборах і гетто на окупованих українських територіях [2].

Умови роботи та побутуРедагувати

Післявоєнна доля робітниківРедагувати

Більшість остарбайтерів-українців по закінченні війни потрапили до таборів для переміщених осіб в західних Зонах окупації. Згідно з угодами, підписаними на Кримській та Потсдамській конференціях, репатріація була обов’язковою для осіб, що були громадянами СРСР до 1939 року. Остарбайтери-репатріанти проходили перевірку й фільтрацію у таборах і збірно-пересильних пунктах Наркомату оборони та фільтраційних пунктах НКВС СРСР. Близько 58% їх отримали змогу повернутися до попереднього місця проживання, 19% осіб мобілізували до Червоної армії, 14% — на примусові роботи до трудових батальйонів, 6,5% було заарештовано, 2% працювали в збірних таборах. Тим, хто повернувся до СРСР, довелося пройти перевірку органів НКВС, на них заводилися фільтраційні справи.

ПриміткиРедагувати

  1. На той час Австрія вже була анексована Німеччиною
  2. Межі окупованих українських земель див. Українські етнічні землі

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати