Прикордонний режим
Прикордонний режим — система режимних заходів у прикордонній смузі та прикордонних районах, які регламентують відповідно до законодавства правила в’їзду, перебування, проживання, пересування осіб, провадження робіт, ведення обліку транспортних засобів, а також суден у територіальному морі та внутрішніх водах.
В Україні правові засади прикордонного режиму регламентує Постанова Кабінету Міністрів України №1147 від 27 липня 1998 р.[1]
В Україні ред.
Згідно з чинним законодавством, громадяни України, іноземці та особи без громадянства можуть перебувати у прикордонній смузі та прикордонних контрольованих районах на підставі документа, який посвідчує особу. На вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби, органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи.
В'їзд і перебування у місцевості, яка знаходиться між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруд, громадян України та інших осіб допускається як виняток у порядку, який встановлюється МВС.
В межах прикордонної смуги та контрольованих прикордонних районів уповноваженні особи можуть зупиняти транспортні засоби задля перевірки документів та здійснення поверхневого огляду.
Провадження будь-яких робіт в прикордонній смузі, у тому числі:
- авіаційні роботи
- будівництво
- вирубування дерев і чагарників
- водокористування
- геологічне вивчення
- дорожні та інші дослідження
- гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов'язані зі зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм
- водолазні роботи та занурення апаратів для підводного плавання
- відео-, кіно- та фотознімання місцевості
- туристичні подорожі і стрибки з усіх видів парашутів у визначених зонах
мають письмово погоджуватися з органами охорони державного кордону. Крім того, режим охоплює масові заходи, такі як збори, мітинги, маніфестації і демонстрації, спортивні та видовищні заходи, а також військові навчання і тренування. Для проведення цих дій та організації масових заходів необхідно попередньо інформувати орган охорони державного кордону, який відповідає за дотримання прикордонного режиму, зазначивши деталі, такі як початок і тривалість заходу, інформацію про осіб, що займаються цією діяльністю або організовують масові заходи, а також документи, що підтверджують право на проведення таких дій або заходів.
Термінологія ред.
- Державний кордон України – лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.
- Контрольований прикордонний район – це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів;
- Прикордонна смуга – ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. До складу прикордонної смуги не включаються населенні пункти.[2]
Відповідальність за порушення прикордонного режиму ред.
За порушення прикордонного режиму та державного кордону в Україні передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність згідно із чинним законодавством.
Адміністративна відповідальність за порушення прикордонного режиму передбачена статтею 202 КУпАП та карається штрафом від 7 до 10 неоподаткованих мінімумів, або до 20 неоподаткованих мінімумів для посадових осіб.[3]
За незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону Україну може наступати як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за порушення державного кордону передбачена статтею 204-1 КУпАП та карається штрафом до 800 неоподаткованих мінімумів або адміністративним арештом до 15 діб. [3]Кримінальна відповідальність по статті 332 ККУ наступає для особи, яка займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон, або за статтею 332-2 ККУ для осіб-громадян держави-агресора, які нелегально перетинають державний кордон із метою заподіяння шкоди інтересам держави.[4]
Джерела ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Про прикордонний режим. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 травня 2023.
- ↑ Словник термінів. dpsu.gov.ua. Процитовано 25.05.2023.
- ↑ а б Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-24). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 травня 2023.
- ↑ Кримінальний кодекс України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 травня 2023.