Відкрити головне меню

Приазо́вський націона́льний приро́дний парк — природоохоронна територія на території Бердянського, Мелітопольського, Приазовського, Якимівського районів, міст Бердянська та Мелітополя Запорізької області.

Приазовський національний природний парк
 
Категорія МСОПII (Національний парк)
Приазовський національний природний парк .jpg
46°50′25″ пн. ш. 35°21′32″ сх. д. / 46.84027778002777609° пн. ш. 35.3588888900277780° сх. д. / 46.84027778002777609; 35.3588888900277780Координати: 46°50′25″ пн. ш. 35°21′32″ сх. д. / 46.84027778002777609° пн. ш. 35.3588888900277780° сх. д. / 46.84027778002777609; 35.3588888900277780
Розташування: Запорізька область, Україна
Найближче місто: Бердянськ, Мелітополь
Площа: 78126,92 га
Заснований: 10 лютого 2010
Веб-сторінка: pnpp.info
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Приазовський національний природний парк. Карта розташування: Запорізька область
Приазовський національний природний парк
Приазовський національний природний парк

Приазовський національний природний парк у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Природний парк створено 10 лютого 2010 року згідно з указом президента України Віктора Ющенка з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних степових і водних природних комплексів північно-західного узбережжя Азовського моря, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Створенню парку передувала тривала боротьба за збереження природи цього регіону. У 1921 р. Маріупольский краєзнавчий музей став добиватися заповідання Білосарайської коси. У 1927 р. 600 га коси було об’явлено заповідником місцевого значення, що підпорядковувався музею. Окрім того музеєм для нього були найняті сторожа, проводилися наукові дослідження. Незважаючи на звичні в цьому випадку протести господарників, справа заповідання Приазов’я просувалася. Під впливом громадськості 14 липня 1927 р. Раднарком УРСР виніс постанову про створення одного з найбільших на Україні республіканських заповідників, що отримав назву «Приморські заповідники» площею біля 32 тис. га. У нього увійшли поміж іншими територіями і дві коси Приазовья: Білосарайська (сучасний НПП «Меотида») та Обіточна (сучасний заказник). Втім заповідний ренесанс швидко закінчився і внаслідок рішень 1951-57 рр. заповідні об’єкти у Приазов’ї були фактично ліквідовані. Втім про необхідність охорони приазовських ландшафтів, флори і фауни не забули. Згодом починається відновлення тут природоохоронних територій. Зокрема, на теренах півдня Запорізької області неподалік Бердянська постають ландшафтний заказник місцевого значення «Коса Обіточна» (1980 р.), ландшафтний заказник заплава річки «Берда» (1994 р.), а біля Мелітополя лісовий заказник загальнодержавного значення «Радіонівський» (1974 р.), зоологічний заказник загальнодержавного значення «Алтагирський» (197 р.) та ін. об’єкти[1]. Подальшим розвитокм ідеї заповідання приазовських біотопів стали Національні парки "Меотида" та "Приазовський".


Територія національного паркуРедагувати

 
Приазовський природний парк

До території Приазовського національного природного парку погоджено в установленому порядку включення 78126,92 гектара земель, а саме:

  1. 48053,20 гектара земель державної власності, що передаються (в тому числі з вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування (з них 12481,20 гектара земель згідно з додатком 1 та 35572 гектари земель водного фонду (22072 гектари Молочного лиману і 13500 гектарів Утлюцького лиману);
  2. 3592,15 гектара земель, що включаються до території національного природного парку без вилучення;
  3. 26481,57 гектара земель державної власності (землі водного фонду), прилеглих до акваторії Азовського моря, що включаються до території національного природного парку без вилучення, у тому числі:
    1. уздовж берегової лінії шириною два кілометри від урізу води:
      1. від точки з координатами 46град.15'52" північної широти та 35град.16'41" східної довготи до точки з координатами 46град.39'34" північної широти та 35град.55'7,7" східної довготи площею 13565 гектарів;
      2. від точки з координатами 46град.45'17" північної широти та 35град.31'14" східної довготи до точки з координатами 46град.46'50" північної широти та 36град.42'33" східної довготи площею 3151,29 гектара;
         
        Узбережжя Утлюцького лиману в урочищі Степок. Приазовський національний природний парк
      3. від точки з координатами 46град.42'21" північної широти та 36град.50'1" східної довготи до точки з координатами 46град.53'2" північної широти та 37град.3'46" східної довготи площею 5618,71 гектара;
    2. прилеглих до коси Бердянської від точки урізу води з координатами 46град.43'32,8" північної широти та 36град.48'59,2" східної довготи до точки з координатами 46град.42'46,4" північної широти та 36град.47'39,3" східної довготи, далі до точки з координатами 46град.39'10,8" північної широти та 36град.43'44,7" східної довготи, далі до точки з координатами 46град.38'24,6" північної широти та 36град.43'24" східної довготи, далі до точки з координатами 46град.37'9,7" північної широти та 36град.43'58,4" східної довготи, далі до точки з координатами 46град.36'46,7" північної широти та 36град.45'58,4" східної довготи, далі до точки з координатами 46град.37'26,4" північної широти та 36град.47'44,5" східної довготи, до точки урізу води з координатами 46град.38'15,4" північної широти та 36град.46'37,2" східної довготи площею 4146,57 гектара.

Процес створенняРедагувати

 
Узбережжя коси близько Молочного лиману

Згідно з указом президента Кабінет Міністрів України повинен:

  1. забезпечити:
    1. вирішення питання щодо утворення адміністрації Приазовського національного природного парку та забезпечення її функціонування;
    2. затвердження у двомісячний строк у встановленому порядку Положення про Приазовський національний природний парк;
    3. підготовку протягом 2010–2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання у постійне користування Приазовському національному природному парку 48961,14 гектара земель;
    4. розроблення протягом 2010–2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території Приазовського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
    5. розроблення протягом 2010–2011 років проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
  2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування Приазовського національного природного парку.

Території природно-заповідного фондуРедагувати

 
Узбережжя коси близько Молочного лиману

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території Приазовського національного природного парку входять такі об'єкти ПЗФ України:

Природна цінністьРедагувати

 
Господарська діяльність впритул до Азовського моря, всупереч законодавству, травень 2017

Сучасний НПП «Приазовський» поєднує в собі фрагменти надзвичайно цінних зональних типчаково-ковилових степів по берегах Молочного лиману, а також специфічну рослинність Азовського узбережжя, зокрема піщаних кіс: Федотової та Бердянської. На приазовських косах у процесі свого формування повставав первинний вал відкладів моря, що поступово відсувався від моря молодшим валом. Внаслідок цього наразі коса складається з низки таких валів, наймолодший з яких, той що наразі контактує з морем. Окрім того, відклад матеріалу поступово призводив до закриття протилежної навітряній сторони морського басейну, внаслідок чого тутешня територія відділялася спочатку в озеро-лиман, а потім поступово замулювалася та перетворювалася на зону поширення прибережно-водної та галофільної рослинності. Зважаючи на це, на сучасних косах НПП «Приазовський» поширені як рослини приморського валу: зарості з колосняку чорноморського та миколайчиків прибережних, так і псамофітна рослинність віддалених від моря реліктових валів. Низинні заболочені території - це так звані «бакаї», де поширені зарості очерету, рослинність солонцюватих лук, а також комплекси галофітної рослинності. Наявність фрагментів степів зумовлює наявність багатьох рідкісних видів комах.

Фауна парку також відрізняється великою своєрідністю, адже регіон має величезне значення в забезпеченні міграцій та зимівлі водно-болотяних птахів. Зокрема тут зимує значна частина популяції червоноволої казарки – раритету загальносвітового масштабу. Зважаючи на це, цей невеликий вид гуся занесений і до Червоної книги України. Таким чином, велике значення має негайне встановлення заповідного режиму в місцях розміщення колоній та місць зимівлі та прольоту водоплавних птахів[1].

Стан охорони біорізноманіттяРедагувати

Пункт 4.2.1. Положення про Приазовський національний парк, затверджене Мінприроди України, незаконно дозволяє проведення в заповідній зоні санітарних рубок. У серпні 2014 р. в заповідній зоні парку було виявлено самовільні споруди (сонячні батареї, біотуалети, роздягальні тощо) на території «Оголовок Бердянської коси»[2].

У заповідну зону парку на острові Дзендзик підприємці організовують комерційні морські прогулянки, завозять відпочиваючих. У Бердянську багато реклами «Поїздка на безлюдний острів Дзендзик». Катери привозять людей влітку на острів кожні півгодини. На острові в день незаконно відпочиває 50-100 чоловік, кругом купи сміття, сліди багать[2].

26 липня 2015 р. Всеукраїнською екологічною лігою (Олексій Силічев), у рамках всеукраїнської компанії «Йдемо в Європу — будуємо заповідність», було проведено перевірку заповідного режиму в заповідній зоні Приазовського національного парку (острови Малий і Великий Дзендзик, заплава річки Берда). Перевіркою було зафіксовано масу порушень — на острів Малий Дзендзик з міського пляжу незаконно катерами і двома кораблями місцеві комерсанти возять пляжників, за один літній день на острові було виявлено понад 100 незаконних відпочивальників. На острові багато сміття, і повна відсутність охорони парку і аншлагів «Заповідна зона». Така ж ситуація на іншому заповідному острові — Великий Дзендзик. Тут виявлений поломаний шлагбаум, велика кількість незаконних відпочивальників при повній відсутності охорони парку і аншлагів «Заповідна зона». У заповідній зоні «Заплава річки Берда» не було жодного аншлага «Заповідна зона» і жодного шлагбауму при в'їздах до заповідної зони. По матеріалах перевірки Київським еколого-культурним центром спрямовано матеріали до природохоронних органів[3].

Величезного збитку екосистемам нацпарку завдає браконьєрський промисел мотиля у заповідній зоні Молочного лиману за допомогою мотопомп. У 2015 р. тут працювало 5 мотопомп. Вони добувають мотиль в основному вночі. За ніч одна мотопомпа намиває до 2 т мотиля, за рік усі 5 мотопомп у заповідній зоні Молочного лиману незаконно намивають близько 3600 т мотиля, чим наноситься збиток державі (збиток за здобич 1 кг мотиля в об'єктах ПЗФ складає 461 гривну) в сумі близько 1,7 млрд гривен щорічно. Незаконно здобутий мотиль йде на продаж до Польщі. 22 березня 2015 р. запорізька самооборона затримала на Молочному лимані і знищила 2 мотопомпи по незаконній здобичі мотиля. 6-7 жовтня 2015 р. в Молочному лимані були затримані 2 браконьєрських мотопомпи, вилучено 43 мішки мотиля загальною массою понад 1 т[4].

ДирекціяРедагувати

Офіс дирекції парку знаходиться у м. Мелітополь, вул. 8 Березня, 6. Парк поділений на окремі науково-природоохронні відділення.

ПриміткиРедагувати

ДодатоковоРедагувати