Відкрити головне меню

Свято-Преображенський собор у місті Ізюм, Харківської області одна з найстарших кам'яних споруд міста і Слобожанщини, яка дійшла до наших часів з козацьких споруд. Будувався на кошти полковників Ізюмського полку Костянтина Донець-Захаржевського і Федора Шидловського. Був побудований у 16821684 роках у стилі українського бароко артіллю майстрів, яка пізніше будувала Покровський собор у Харкові, будувала храми в Ніжині та Батурині. Незважаючи на принципову відмінність об'ємно-просторових рішень, чітко простежується схожість їх архітектурних деталей. У 1684 був освячений.

Свято-Преображенський собор
Спасо-Преображенський собор, Ізюм (3).JPG
Свято-Преображенський собор, вигляд спереду
49°11′14″ пн. ш. 37°16′36″ сх. д. / 49.1872333° пн. ш. 37.2767917° сх. д. / 49.1872333; 37.2767917Координати: 49°11′14″ пн. ш. 37°16′36″ сх. д. / 49.1872333° пн. ш. 37.2767917° сх. д. / 49.1872333; 37.2767917
Тип споруди церква
Розташування Україна, м. Ізюм
Засновник Ізюмські полковники Костянтин Донець-Захаржевський і Федір Шидловський
Поч. будівництва 1682
Кін. будівництва 1684
Зруйновано 1938-1941
Відбудовано 1962-1992
Стиль Українське бароко
Належність Українська православна церква (Московський патріархат)
Адреса Харківська область, м. Ізюм, вул. Старопоштова, 12
Преображенський собор (Ізюм). Карта розташування: Україна
Преображенський собор (Ізюм)
Преображенський собор (Ізюм) (Україна)
Преображенський собор у Вікісховищі?
Вигляд ззаду

Майстри використовували традиційні форми народного культового зодчества: по композиції Свято-Преображенський собор нагадує трьохсрубні дерев'яні храми з окремою дзвіницею. У 1846-1866 рр. церква на кошти добровільних пожертв була розширена. Довгий час на його стінах зберігалися трофейні військові регалії, здобуті ізюмчанами у багатьох походах і війнах. Справжньою реліквією храму було напрестольне Євангеліє[1], прикрашене срібним з позолотою окладом — подарунок царя Петра І після Полтавської битви. 12-25 вересня 1825 року в соборі молився російський імператор Олександр І.

У 30-их роках минулого століття припинилися богослужіння. У 1938 році була повністю зруйнована каплиця імені Тихвінської ікони Божої Матері. Преображенський собор був осквернений, розграбований і часто використовувався під склади. Восени 1941 року під час відступу радянських військ, дзвіницю (яка примикала до правого боку вівтарного купола) підірвали сапери Ізюмського винищувального загону. Храм постійно зазнавав руйнувань.

У 1952 році Комітет у справах архітектури прийняв рішення про відновлення храму в первісному вигляді. (У 1902-1903 рр. собор був перебудований за проектом єпархіального архітектора). Будівельні роботи тривали близько 30 років, храм був відновлений у первісному вигляді, в якому він був побудований ще в 1682 році.

Свято-Преображенський собор був і залишається висотною домінантою старої (нині центральної) частини міста. Побудований практично одночасно з фортецею, він був складовою частиною фортифікаційних споруд, пізніше саме навколо нього складався архітектурний ансамбль центру міста.

Зміст

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сьогодні воно зберігається у фондах Ізюмського краєзнавчого музею.

ДжерелаРедагувати

  • Собор на сайті Харківської єпархії
  • Бондаренко С. Ізюмщина: краєзнавчий нарис від давнини до сучасності (до 95-ї річниці заснування Ізюмського району). — Слов'янськ, 2018. — 188 с.
  • Воротникова И. А., Неделин В. М. Кремли, крепости и укрепленные монастыри Русского государства XV - XVII вв. Т.2: Кн. 1-2: Крепости Юга России. - М.: Индрик, 2016.
  • Дяченко М. Т. Ізюм. Історико-краєзнавчий нарис. – Х., 1963.
  • Иванюк С. А. Крепостные сооружения города Изюм в XVII-XVIII вв. // Вопросы истории фортификации. – 2011. – №2. – С. 46-50.
  • Историко-статистическое описание Харьковской епархии : В 3–х т. Т. 1. – Х. : Факт, 2006. – 332 c.
  • Ізюм. Збірник архівних документів і матеріалів / Гол. ред. А. І. Епштейн. – Х., 1994.
  • Ізюмська фортеця. Порівняння 1782-2017 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://izjum-fortress.herokuapp.com/comparison/1782_2017.
  • Коптева Л. Г. Анализ функциональной структуры Изюма] // Семантика «порога» в архитектурной ритмике городской среды. – Х.: ХНАМГ, 2009. – С. 65-75.
  • Минуле Ізюма // Всесвіт. – 1927. – №21. – С. 12.
  • Селиванов А. А. Очерки Изюма // Харьковские губернские ведомости. – 1882. – №135-137.

ПосиланняРедагувати