Прахов Адріян Вікторович

Російський мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського університету
(Перенаправлено з Прахов Адріан Вікторович)

Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846(18460316), Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Свєдомський та Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору в 18841896 роках. Був також автором проєктів ряду деталей інтер'єру, зокрема, бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Адріан Вікторович Прахов
А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського.
Народження4 (16) березня 1846(1846-03-16)
Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь)
Смерть1 (14) травня 1916(1916-05-14) (70 років)
 Ялта, Російська імперія
Країна Російська імперія
НавчанняПетербурзький університет
Діяльністьписьменник, археолог, мистецтвознавець
ПрацівникСанкт-Петербурзький державний університет
У шлюбі зПрахова Емілія Львівна
ДітиПрахова Олена Адріянівна і Прахов Микола Адріянович
Брати, сестриMstislav Prakhovd
Автограф

CMNS: Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі

Біографія

ред.
 
Олександр Мурашко. Портрет професора Адріяна Прахова, 1904

Навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, у Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.

У 1880-1882, 1886, 1887 досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимирі й інших давніх храмів Волині.

Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.

У 1887-1897 викладав у Київському університеті. У 1891—1896 роках проживав з родиною в будинку зі «старокиївською» аптекою по вул. Велика Житомирська, 6/11[1].

Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті[2]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль[3].

Праці

ред.

Головні праці:

  • Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
  • Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
  • Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
  • Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)

Родина

ред.

Був одружений з французькою підданкою Емілією Львівною (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець[4]. Молодша донька Ольга — в шлюбі Аляб'єва.

Увіковічнення пам'яті

ред.

У Києві є Вулиця Сім'ї Прахових.

Примітки

ред.
  1. Житловий будинок зі «старокиївською» аптекою 19 ст., в якому проживав Прахов А. В. | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Процитовано 14 грудня 2023.
  2. Семья профессора Адріана Викторовича Прахова извѣщаетъ о его кончинѣ, послѣдовавшей 1-го мая въ г. Ялтѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 122. — 3 мая. — С. 1. (рос. дореф.)
  3. Поминовеніе А. В. Прахова во Владимірскомъ соборѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 124. — 5 мая. — С. 2. (рос. дореф.)
  4. Проценко, Костенко, 2001.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.