Пральна машина

Автоматична пралька з переднім (горизонтальним) завантаженням

Пра́льна маши́на (розм. пралка, пралька) — електропобутова машина для прання.

Конструкція

Внутрішні деталі машини Bosch на ярмарці IFA 2010, Берлін

Основні елементи конструкції:

• арматура сомала та програмування машини — на передній панелі
• реле часу або таймер з виводом показників на табло або дисплей
• кришка-двірцята на передній панелі машини (див. фото), або зверху. Від чого машини підрозділяються у назвах (наприклад нім. Frontlader або Toplader)
• барабан, що здатен обертатись зі швидкістю до 60 обертів на секунду (у фазі віджиму)
• шлангове підключення машини — до водопровідного крана, і до каналізації
• термоелемент — підігрівач води (у деяких моделей машин, напр. в США, набір гарячої води передбачено з зовнішнього водопроводу, тому термоелемент відсутній)
• клапан для аварійного чи профілактичного спуску залишків води з барабана

У сучасних автоматичних пральних машинах вбудовано мікропроцесорні системи керування режимом прання, які працюють за принципом fuzzy logic.

Завантаження машини

Брудну білизну завантажують у барабан пральної машини, додають миючий засіб у виді прального порошку, або рідини — останню нині використовують для запобігання залишку на тканинах нерозчиненого під час прання порошку, що й іноді веде до руйнування тканинного волокна. Для запобігання відкладення на термоелементі солей (наприклад, карбонату кальцію), що містяться у воді та спричинюють його руйнування, у машину додають «пом'якшувач» води відповідно «жорсткості» води у місцевому водопроводі. В якості пом'якшувача буває додають оцет.

Пральний цикл

• «Замочування» — для сильно забрудненої білизни додаткова до основної передпральна фаза
• Основне прання
• Полоскання
• Додаткове полоскання з ароматизуючими добавками
• Відтискання
• Сушіння — є на деяких видах машини «підвищеного» класу, оскільки споживач часто використовує спеціалізовані сушильні машини-автомати або традиційний натуральний спосіб сушіння білизни на свіжому повітрі.

Функціональні можливості та програми

На зламі 20-го і 21-го сторіч на ринку машин відбувся перехід від конструкції машин з «програмним» керуванням до пральних машин-«автоматів». У перших споживач міг за аналоговим принципом «плавно» вибирати температуру, інтенсивність і тривалість прання, а під час виконання програми прання — міг змінювати завдання машині. У модерних машинах-автоматах користувач вибирає одну із програм прання, дає «старт» програмі, після чого хід програми можна тільки зупинити (якщо є кнопка «стоп» чи «пауза») чи повністю скасувати — але не можна її змінити чи скоригувати.

Стандартне меню сучасних машин передбачає наступний спектр температур прання: «холодна вода», 30°, 40°, 60°,…95°. Режими прання: 3—4 режими інтенсивності — від «міцної» білизни, що можна «виварювати» при +95 °C — до речей з вовни.

У нинішній день з'явився новий клас машин, програмні можливості котрих можна розширювати за допомогою введення споживачем змін у програмне забезпечення. Такі машини обладнані цифровими дисплеями.

Див. також

• Побутова техніка
• Ландромат