Відкрити головне меню

Правомі́рна поведі́нка — це вольова поведінка суб'єкта права (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою.

Ознаки правомірної поведінкиРедагувати

Правомірна поведінка характеризується наступними ознаками:

  • є суспільно корисною (необхідною і бажаною) соціальною поведінкою— забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок; служить найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства; задоволення інтересів суб'єктів права. Необхідність правомірної поведінки міститься у зобов'язуючих та забороняючих нормах права, а бажаність для суспільства даної поведінки, залежить від волі уповноваженої особи, є її правом, а не обов'язком та знаходить своє закріплення у диспозитивних нормах;
  • не суперечить нормам і принципам права, будь яка суспільне корисна поведінка є правомірною, тобто не лише відповідає нормативним приписам законів, але і не суперечить загальнолюдським цінностям, оскільки право присутнє в нормативних договорах, правових звичаях, судових прецедентах, нарешті, у природних правах людини, правосвідомості, правовідносинах. Тому правильно говорити про правомірну поведінку як про таку, котра не суперечить нормам і принципам права, не порушує заборон, встановлених у суспільстві;
  • має свідомо-вольовий характер, виражається в усвідомленій мотивації правомірних вчинків для досягнення поставлених цілей;
  • зовні виражається у вигляді дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації права — дотриманні, виконанні, використанні (громадянами), правозастосуванні (посадовими особами);
  • спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється в юридичних фактах (правовстановлюючих, правозмінюючих, правоприпиняючих), що є передумовою правовідносин. Слід врахувати, що правова поведінка не завжди викликає правовідносини;
  • охороняється державою за допомогою дозвільних, зобов'язуючих і охоронних норм, стимулюється за допомогою рекомендаційних і заохочувальних норм.

Правомірна поведінка завжди включає два аспекти:

  1. інформаційний — поінформованість громадянина про свої права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;
  2. поведінковий — уявлення про законні способи здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Склад правомірної поведінкиРедагувати

Склад правомірної поведінки — це система ознак поведінки, яка відповідає розпорядженням права.

Суб'єкт Суб'єктивна сторона Об'єкт Об'єктивна сторона
суб'єкти права: фізичні та юридичні особи, які визнані дієздатними і деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки та нести юридичну відповідальність внутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) суб'єкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості вчинків з яких складається поведінка, їх оцінка явища навколишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини зовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв'язок між діяннями та їх наслідками

Види правомірної поведінкиРедагувати

Правомірну поведінку можна класифікувати за різними критеріями:

Залежно від суб'єктів права

Залежно від об'єктивної сторони

  • активна поведінка — дія (своєчасне подання декларації про доходи);
  • пасивна поведінка — бездіяльність (відмова обвинувачуваного давати показання).

Залежно від ступеня суспільної значущості

  • необхідна (належна) поведінка (захист батьківщини, виконання трудових обов'язків, додержання правил дорожнього руху та ін.);
  • можлива (соціально допустима):

Залежно від психологічних ознак

  • добровільна поведінка (спирається на ціннісні і прагматичні мотиви згідно з правами та законними інтересами суб'єктів);
  • вимушена поведінка (визначається змістом її мотивів, суб'єктивною стороною вчинку).

Залежно від причин вияву

  • поведінка, зумовлена внутрішніми причинами і потребами;
  • поведінка, зумовлена зовнішніми обставинами.

Залежно від способу формування в текстах правових документів

  • прямо й однозначно сформульована поведінка;
  • опосередковано передбачена поведінка.

Залежно від форм реалізації норм права

  • дотримання;
  • виконання;
  • використання;
  • застосування норм права.

Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації

Залежно від юридичного факту

  • правоутворююча поведінка;
  • правозмінююча поведінка;
  • правоприпиняюча поведінка.

Залежно від суб'єктивної сторони

  • соціально активна поведінка, яка характеризується високим ступенем активності суб'єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов'язків, у межах правових норм;
  • законослухняна поведінка — це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб'єктів;
  • конформістська поведінка — це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб'єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»;
  • маргінальна поведінка, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю;
  • звична поведінка, яка є різновидом діяльності суб'єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  1. Рабінович П. М. Основи загальної держави і права : Навч. посіб. — Вид. 5-е.- К.: Атіка, 2001. — 176 с.
  2. Теорія держави і права : Навч. посіб. / За заг. ред. Лисенкова С. Л., Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.
  3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : Підруч.- X.: Еспада, 2006. — 776 с.
  4. Кондрат С.С. Юридично значуща поведінка : основні концепції : основніконцепції та підходи до вивчення // Держава і право : 36. наук, праць.-2005.- Вип. 30.-С 73-77.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати