Правиця великого майстра (роман)

Правиця великого майстра
груз. დიდოსტატის მარჯვენა
	Видання 1939 року
Жанр	історична проза
Автор	Гамсахурдія Костянтин Симонович
Мова	грузинська
Опубліковано	1939
Країна	Грузія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Правиця великого майстра.

Правиця великого майстра (груз. დიდოსტატის კონსტანტინეს მარჯვენა) — історичний роман Костянтина Гамсахурдія. В основі роману лежить історія будівництва собору Светіцховелі. Головні герої — цар Георгій I та архітектор-будівельник собору Арсакідзе. Роман ліг в основу однойменного фільму.

Персонажі ред.

Георгій — цар Грузії
Маріам — цариця
Константин Арсакідзе — архітектор
Мелкіседек — католикос Грузії
Звіад — амірспасалар
Фарсман Перс — радник царя
Талаква Колонкелідзе — повсталий феодал
Шорена — дочка Талаква Колонкелідзе

Історія створення роману ред.

Над романом письменник почав працювати в 1938 року. Перші задумки сюжету згадуються в кіносценарії «Секрети Вардзії» в 1932 року. Роман почав друкуватися в журналі «Мнатобі», далі його було видано з новелами у збірці «Твалта». Вихід тиражу роману 31 березня 1939 року збігся з народженням сина (Звіад Гамсахурдія), якого назвали на честь персонажа з роману — амірспасалара Звіада.

Відгуки ред.

Сталін прочитав роман за одну ніч і, розбудивши Л. П. Берія, заявив: «Гамсахурдія чудовий письменник, чому я не знав?».

Роман визнано досягненням у радянській історичній прозі. Позитивну оцінку дав літературний критик Бесо Жгенті.

Також були й негативні, критичні відгуки. Журнал «Знамя» — від 1945 року № 9 — опублікував лист В. Б. Шкловського про романи «Правиця великого майстра» і «Давид Агмашенебелі». Письменника звинувачували в тому, що він не вказав у своїх романах стосунків Росії та Грузії того часу, на що він висунув чіткий аргумент: на той момент не було жодного свідоцтва про відносини між країнами.

Зауваження були й у критика Сандро Шаншіашвілі. Він висловлював сумніви щодо повстання пховельців. Письменник відповів так: «Горці завжди опиралися царській владі, яка намагалася централізувати владу країни», нагадавши про повстання пховельців під час правління цариці Тамар.

Найчастіша критика і сумніви стосовно згадки правиці, зображеної на стіні Светіцховелі, яка за легендою належить Арсакідзе. Гамсахурдія відповідає:

Так, це так, але ідея, яка лежить в основі роману, в легенді не згадується. У мене було бажання виказати правду про долю архітектора в країні тирана Георгія I. Якби я слідував за легендою, тоді вийшла б апологія і оспівування Арсакідзе і царя Георгія I.

Переклади ред.

Здійснено переклади більш ніж десятьма мовами.

Російською мовою переклала Фатман Твалтвадзе. Ще за життя письменника було 11 видань російською мовою із загальним накладом у понад 700 тис. примірників.

У 1957 році роман перекладено з російської та видано французькою мовою.

У 1959 році робота була перекладена на англійську індійською подружньою парою — Шукрією і Шубхамай Грошем.

Також перекладено і видано німецькою (1969), вірменською (1960), хінді, урду, китайською, румунською (1962) мовами.

Література ред.

Сосо Сігуа, Мартвілі і Аламдарі, т.1, 2003 р.
Бесаріон Жгенті, Правиця великого майстра, Літературна Грузія, 1939 р., № 22.
Сандро Шаншіашвілі, Зауваження до «Правиці великого майстра», Мнатобі, № 6, 1944 р., стор 112—130
Французький художник наш гість, газета «Комуністі», 25 серпня 1964 р.