Поїзд Кінця Світу
Поїзд Кінця Світу (ісп. El Tren del Fin del Mundo), або Південна залізниця Вогняної Землі (ісп. Ferrocarril Austral Fueguino (FCAF)), — вузькоколійна залізниця у провінції Вогняна Земля, Аргентина, на якій досі застосовується паровий локомотив. Первинно була збудована для обслуговування в'язниці в Ушуайї, зокрема, для перевезення деревини. Нині вона працює як історична залізниця в національному парку Вогняна Земля. Вважається найпівденнішою залізницею з тих, що діють, у світі.
.jpg) | |
| 54°49′59″ пд. ш. 68°25′26″ зх. д. / 54.83316400002777158° пд. ш. 68.42400000002778881° зх. д.Координати: 54°49′59″ пд. ш. 68°25′26″ зх. д. / 54.83316400002777158° пд. ш. 68.42400000002778881° зх. д. | |
| Тип |
історична залізниця Tourist traind і залізнична лінія |
|---|---|
| Статус | діюча |
| Засновано | 1909 |
| Закриття (ліквідація) | 1952 |
| Штаб-квартира |
Вогняна Земля, Антарктида та острови Південної Атлантики Аргентина |
| Роки функціонування |
1909—1952, 1994—тепер.час |
| Сайт | trendelfindelmundo.com.ar/es |
 Поїзд Кінця Світу у Вікісховищі | |
ІсторіяРедагувати
Наприкінці XIX століття на архіпелазі Вогняна Земля заснували виправну колонію, перші в'язні прибули туди у 1884 році. У 1902 році почалося будівництво комплексу будівель для обслуги, також було прокладено залізницю на дерев'яних рейках для транспортування матеріалів, переважно каміння, піску та деревини. Первісно тягловою силою залізниці були бики[1], які тягнули вагони по вузькій колії шириною менше 1 м (3 фути 3 3⁄8 дюйми). У 1909 році начальник колонії повідомив аргентинський уряд про необхідність удосконалення залізниці, і в 1909—1910 роках проклали нові колії шириною 600 мм (1 фут 11 5⁄8 дюймів) для парового локомотива[1]. Ця оновлена залізниця сполучала колонію з лісництвом і пролягала вздовж берегової лінії до містечка Ушуайя, яке швидко розвивалося. Залізниця була відома під назвою «Поїзд в'язнів» (ісп. Tren de los Presos) і постачала у місто деревину, необхідну як для будівництва, так і для побутових потреб.
У міру того, як вирубувалися навколишні ліси, залізниця поступово просувалася углиб острова, вздовж долини річки Піпо до узвишшя. Постійне будівництво залізниці давало можливість розширювати колонію та місто.
У 1947 році виправну колонію закрили і на її місці заснували морську базу. Два роки по тому, у 1949 році землетрус на Вогняній Землі[en] зруйнував більшу частину залізниці, втім, уряд доклав зусиль для розчищення лінії та відновлення залізничного сполучення, незважаючи на відсутність в'язнів. Однак залізнична лінія виявилася нерентабельною і 1952 року її закрили[1].
Відродження залізниці як туристичного об'єктаРедагувати
 Зовнішні медіафайли
| |
|---|---|
| Зображення | |
 |
Поїзд із вантажем деревини |
| Відеофайли | |
 |
Поїзд у 2014 році |
| |
Маршрут поїзда |
У 1994 році залізницю перебудували під колію 500 мм (19 3⁄4 дюйми) і вона знову запрацювала, хоча, у порівнянні зі своїм тюремним минулим, у значно розкішнішому вигляді — із шампанським та рестораном. У 1995 році для залізниці придбали у Великій Британії новий паровоз моделі 2-6-2T, який отримав назву «Каміла»[2], та ще один, аргентинський моделі 4-4-0, який отримав назву «Порта[en]»[3]. Окрім паровозів, для залізниці придбали ще три дизельних локомотиви та два паровози системи Гарратт[en]. У 2006 році на залізниці з'явився ще один паровоз, який отримав назву «Зуб'єта», на честь Гектора Родрігеса Зуб'єти, суднобудівника та першого популяризатора туризму на Вогняній Землі[4].
На оновленій залізниці потяги відправляються від станції «Кінець світу» (приблизно за 10 км від аеропорту Ушуайя). Маршрут потяга пролягає вздовж долини Піко до ущелини Торо і далі до станції Cascada de la Macarena, де поїзд робить 15-хвилинну зупинку, протягом якої відвідувачі можуть дізнатися більше про історії та побут племені яґанів, корінного населення Вогняної Землі, а також залізти на оглядовий майданчик[5]. Далі потяг заїжджає до національного парку, що лежить в долині між горами, і зрештою доїжджає до кінцевої станції El Parque[5], звідки відвідувачі можуть повернутися на початкову станцію тим самим потягом або продовжити екскурсію по Вогняній Землі.
У популярній культуріРедагувати
Поїзд Кінця Світу надихнув американського співака Майкла Грейвза[en] на написання пісні Train to the End of the World із його альбому 2013 року Vagabond.
ГалереяРедагувати
- Історичні фотознімки
Персонал в'язниці Ушуайя поряд із потягом, 1920 рік
Поїзд, який перевозить в'язнів під наглядом поліції
Залізнична колія в лісі, 1920 рік
Поїзд із пасажирами, 1930 рік
Група в'язнів обслуговують потяг, 1931 рік
- Сучасний Поїзд Кінця Світу
Станція «Кінець Світу»
Поїзд взимку 2008 року
Поїзд на станції Cascada de la Macarena
Один із локомотивів
Колія Поїзда Кінця Світу
.jpg)
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Ushuaia Prison - 'The Presidio'. www.railwaysofthefarsouth.co.uk. Railways of the Far South. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
- ↑ Camila Locomotive. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
- ↑ Porta Locomotive. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
- ↑ Zubieta Locomotive. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
- ↑ а б Route. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
ПосиланняРедагувати
- www.trendelfindelmundo.com.ar — офіційний сайт Поїзда Кінця Світу (ісп.)
- Ushuaia Prison - 'The Presidio'. www.railwaysofthefarsouth.co.uk. Railways of the Far South. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
- Поїзд Кінця світу на сайті Viator.com. www.viator.com. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
- The End of the World Train. www.welcomeargentina.com. Процитовано 5 грудня 2018 року. (англ.)
|
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про Аргентину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |