Почет
По́чет, рідко сви́та (від фр. suite — «супроводження», через пол. або нім.[1]) — особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника[2][3][4]. У склад почту входять придворні, слуги, охоронці.
Почтом називають осіб, що належать до найближчого оточення володарів; група людей (перев. військових), що виділяється для почесної зустрічі або супроводу кого-, чого-небудь. У переносному сенсі «почет» — особи, що супроводжують керівника при якомусь огляді.
Інші значення ред.
- По́чет — етнографічний термін, супровід молодого або молодої на весіллі[2] (пор. весільний поїзд).
- Почет (пол. poczet rycerski) — основний військовий підрозділ (спис, копіє) у польському війську. Найменший почет складався з двох осіб (лицаря і зброєносця), найбільші почти могли сягати кількадесятьох вершників[5].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ а б Почет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Свита // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Почет // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ PWN Leksykon: Wojsko, wojna, broń. Marcin Kamler (red.). Wydawnictwo Naukowe PWN Warszawa, 2001. ISBN 83-01-13506-9. s.215. (пол.)
Посилання ред.
- Почот, почт // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1461. — 1000 екз.