Потрійний золотий клуб

Потрійний золотий клуб (англ. Triple Gold Club) — спортивний термін, використовуваний для позначення хокеїстів, які виграли золоті медалі на зимових Олімпійських іграх, Чемпіонаті світу та завоювали Кубок Стенлі.

Хокейна «тріада» — золото Зимових Олімпійських ігор, золото Чемпіонату світу, Кубок Стенлі

Міжнародна федерація хокею із шайбою розглядає переможців цих трьох турнірів як членів найвидатнішого хокейного клубу (англ. Hockey’s most distinguished membership).

Історія

Першими членами «Потрійного золотого клубу» стали Томас Юнссон, Матс Неслунд і Гокан Лооб — 27 лютого 1994 року збірна Швеції виграла золото на зимових Олімпійських іграх в Ліллехаммері. Термін став особливо популярним після зимових Олімпійських ігор в Солт-Лейк-Сіті, після яких членами «Потрійного золотого клубу» вперше стали представники Канади. 8 травня 2007 року Міжнародна федерація хокею із шайбою оголосила про свій намір організувати клуб і нагороджувати гравців, які виграли ці три змагання. Перша церемонія нагородження повинна була відбутися під час чемпіонату світу 2008 року, проте потім була перенесена на перший Кубок Вікторії у вересні 2008 року.

До складу «Потрійного золотого клубу» входять 27 хокеїстів — 10 канадців, 9 шведів, 6 росіян і 2 чеха. 10 хокеїстів — захисники, інші 17 — нападники; воротарів в складі клубу немає. Серед членів «Потрійного золотого клубу» шведам Нікласу Кронваллю, Мікаелю Самуельссону та Генріку Зеттербергу належить найкоротший термін з моменту завоювання першого з трофеїв хокейної тріади до вступу в Клуб (золото зимових Олімпійських ігор 2006, золото чемпіонату світу 2006 і перемога в Кубку Стенлі 2008). В'ячеслав Фетісов вже в 20 років здобув перемогу на одному зі змагань хокейної «тріади» — чемпіонат світу 1978. В'ячеслав Фетисов, Ігор Ларіонов та Петер Форсберг — єдині члени Клубу, які щонайменше два рази перемагали на кожному зі змагань хокейної «тріади». Вісім членів Клубу завойовували Кубок Стенлі в складі «Детройт Ред Вінгз» — більше, ніж будь-який інший клуб Національної хокейної ліги.

Канадець Майк Бебкок став першим тренером — членом клубу. Це сталося 28 лютого 2010 року, коли очолювана ним збірна Канади виграла золото Олімпіади у Ванкувері. Раніше збірна під його керівництвом вигравала Чемпіонат світу в 2004 році, а клуб «Детройт Ред Вінгз» завойовував Кубок Стенлі в 2008 році.

Хокейна «тріада»

Міжнародна федерація хокею з шайбою розглядає хокейну тріаду як три найбільш значущі для спорту змагання. Клуб був охарактеризований як «сучасне братство», оскільки до 1977 професійним хокеїстам Національної хокейної ліги не дозволялося виступати на чемпіонатах світу та Зимових Олімпійських іграх, які були призначені для спортсменів-аматорів. Крім того, кілька європейських хокеїстів виступали в Лізі ще до падіння «Залізної завіси» в 1989 році.

Золото Зимових Олімпійських ігор

Вперше льодовий хокейний турнір був проведений в рамках літніх Олімпійських ігор 1920 року, а потім був включений в програму зимових Олімпійських ігор 1924 року. Спочатку Олімпійські ігри призначалися для спортсменів-аматорів, і в них не могли брати участь гравці з НХЛ та інших професійних ліг. Перші три десятиліття на льоду панувала Канада, вигравши п'ять з шести золотих олімпійських медалей. У 1956 році участь у зимових Олімпійських іграх вперше взяв Радянський Союз, який потім обійшов Канаду по числу золотих медалей, перемігши в семи зимових Олімпіадах з дев'яти. На зимових Олімпійських іграх 1980 року збірна США з хокею сенсаційно обіграла збірну СРСР і завоювала друге олімпійське золото у своїй історії. Велика Британія завойовувала золото в 1936 році, Швеція — в 1994 та 2006 роках, Чехія — в 1998 році.

Оскільки багато кращих канадських хокеїстів, які грають в НХЛ, були професіоналами, Канадська асоціація аматорського хокею активно виступала за участь в Олімпійських іграх спортсменів-професіоналів. У підсумку, після довгих дискусій навколо статусу професіонала, Міжнародний олімпійський комітет дозволив всім спортсменам брати участь в Олімпійських іграх, починаючи з 1988 року. Також Ліга виступала за перенесення олімпійського хокейного турніру, оскільки за часом він припадав на розпал сезону в НХЛ, і для участі канадських спортсменів в Олімпіаді сезон довелося б зупиняти. Угода була досягнута, і з 1998 гравці НХЛ змогли повноцінно брати участь в зимових Олімпійських іграх.

Золото чемпіонату світу

Чемпіонат світу з хокею з шайбою — щорічне спортивне змагання, організоване Міжнародною федерацією хокею на льоду. Це найпрестижніший профільний щорічний міжнародний турнір. Перший чемпіонат світу відбувся в рамках літніх Олімпійських ігор 1920 року. Перший індивідуальний чемпіонат світу відбувся в 1930 році за участю 12 команд. Нинішній формат проведення змагань є 16 збірних з вищого дивізіону, 12 збірних з першого дивізіону і 12 збірних з другого дивізіону. Якщо ж збірних більше 40, то інші змагаються в третьому дивізіоні.

У період з 1930 по 1952 Канада перемагала на чемпіонатах світу 12 разів і впевнено домінувала на світовій арені. З 1954 року СРСР також став брати участь в чемпіонатах світу, і незабаром став головним конкурентом Канади. У період з 1963 до 1991 радянські хокеїсти здобули перемоги на 20 чемпіонатах світу. За цей період тільки двом іншим збірним вдалося завойовувати медалі — Чехословаччині та Швеції. З 1992 року участь на чемпіонатах світу вперше взяла Росія, а з 1993 року — Чехія і Словаччина. В цей час сформована «Велика шістка» — Канада, Чехія, Фінляндія, Росія, Швеція і США, також на цьому рівні грають Словаччина і Швейцарія.

Кубок Стенлі

Кубок Стенлі — трофей, який щорічно вручається переможцю плей-оф НХЛ. Це найстаріший професійний спортивний приз в Північній Америці, оточений великою кількістю легенд і традицій, найстарішою з яких є традиція пити шампанське з чаші Кубка. На відміну від головних трофеїв трьох інших головних спортивних північноамериканських ліг, Кубок Стенлі — перехідний приз, володар якого передає Кубок наступному переможцю. Це єдиний спортивний трофей, на якому викарбувані імена всіх його володарів, включаючи гравців, тренерів, менеджмент і обслуговчий персонал команди-переможниці. Спочатку Кубок був зроблений зі срібла і мав розміри 18,5 сантиметрів у висоту і 29 сантиметрів в діаметрі. Сучасний Кубок Стенлі з копією оригінальної чаші на вершині, зроблений зі сплаву срібла і нікелю. Його висота 89,54 сантиметра, а вага — 15,5 кілограм.

Спочатку він називався Хокейний кубок виклику, приз був подарований генерал-губернатором Канади лордом Стенлі в 1892 році, як нагорода для кращої аматорської команди Канади. У 1915 році дві професійні хокейні організації, Національна хокейна асоціація і Тихоокеанська хокейна асоціація, уклали джентльменську угоду, згідно з якою їх діючі чемпіони в матчі між собою повинні були визначати володаря Кубка Стенлі. Після серії злитть і поглинань лігами один одного, Кубок Стенлі де-факто перетворився в нагороду кращій команді НХЛ в 1926 році. Де-юре це сталося в 1947 році.

Члени клубу

Позначення

	Чинний гравець
	Член Залу хоккейної слави
Напівжирним виділений титул, який приніс гравцеві членство в Потрійному золотом клубі

№ п/п	Гравець	Вступ в клуб	Золото зимових Олімпійських ігор	Золото чемпіонату світу	Кубок Стенлі
1.	Томас Юнссон	27 лютого 1994	Швеція 1994	Швеція 1991	Нью-Йорк Айлендерс 1982, 1983
2.	Матс Неслунд	27 лютого 1994	Швеція 1994	Швеція 1991	Монреаль Канадієнс 1986
3.	Гокан Лооб	27 лютого 1994	Швеція 1994	Швеція 1987, 1991	Калгарі Флеймс 1989
4.	Каменський Валерій	10 червня 1996	СССР 1988	СССР 1986, 1989, 1990	Колорадо Аваланч 1996
5.	Гусаров Олексій	10 червня 1996	СССР 1988	СССР 1986, 1989, 1990	Колорадо Аваланч 1996
6.	Петер Форсберг	10 червня 1996	Швеція 1994, 2006	Швеція 1992, 1998	Колорадо Аваланч 1996, 2001
7.	Фетісов В'ячеслав	7 червня 1997	СССР 1984, 1988	СССР 1978, 1981, 1982, 1983, 1986, 1989, 1990	Детройт Ред Вінгз 1997, 1998
8.	Ларіонов Ігор	7 червня 1997	СССР 1984, 1988	СССР 1982, 1983, 1986, 1989	Детройт Ред Вінгз 1997, 1998, 2002
9.	Могильний Олександр	10 червня 2000	СССР 1988	СССР 1989	Нью-Джерсі Девілс 2000
10.	Малахов Володимир	10 червня 2000	Збірна СНД з хокею з шайбою 1992	СССР 1990	Нью-Джерсі Девілс 2000
11.	Роб Блейк	24 лютого 2002	Канада 2002	Канада 1994, 1997	Колорадо Аваланч 2001
12.	Джо Сакік	24 лютого 2002	Канада 2002	Канада 1994	Колорадо Аваланч 1996, 2001
13.	Брендан Шенаген	24 лютого 2002	Канада 2002	Канада 1994	Детройт Ред Вінгз 1997, 1998, 2002
14.	Скотт Нідермаєр	9 травня 2004	Канада 2002, 2010	Канада 2004	Нью-Джерсі Девілс 1995, 2000, 2003 Анагайм Дакс 2007
15.	Яромир Ягр	15 травня 2005	Чехія 1998	Чехія 2005, 2010	Піттсбург Пінгвінс 1991, 1992
16.	Їржі Шлегр	15 травня 2005	Чехія 1998	Чехія 2005	Детройт Ред Вінгз 2002
17.	Ніклас Лідстрем	26 лютого 2006	Швеція 2006	Швеція 1991	Детройт Ред Вінгз 1997, 1998, 2002, 2008
18.	Фредрік Модін	26 лютого 2006	Швеція 2006	Швеція 1998	Тампа-Бей Лайтнінг 2004
19.	Кріс Пронгер	6 червня 2007	Канада 2002, 2010	Канада 1997	Анагайм Дакс 2007
20.	Ніклас Кронвалль	4 червня 2008	Швеція 2006	Швеція 2006	Детройт Ред Вінгз 2008
21.	Генрік Зеттерберг	4 июня 2008	Швеція 2006	Швеція 2006	Детройт Ред Вінгз 2008
22.	Мікаель Самуельссон	4 червня 2008	Швеція 2006	Швеція 2006	Детройт Ред Вінгз 2008
23.	Ерік Стаал	28 лютого 2010	Канада 2010	Канада 2007	Кароліна Гаррікейнс 2006
24.	Джонатан Тейвз	9 червня 2010	Канада 2010, 2014	Канада 2007	Чикаго Блекгокс 2010, 2013, 2015
25.	Патріс Бержерон	15 червня 2011	Канада 2010, 2014	Канада 2004	Бостон Брюїнс 2011
26.	Сідні Кросбі	17 травня 2015	Канада 2010, 2014	Канада 2015	Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017
27.	Корі Перрі	22 травня 2016	Канада 2010, 2014	Канада 2016	Анагайм Дакс 2007

Тренери

Тренер	Вступ в клуб	Золото Зимових Олімпійських ігор	Золото чемпіонату світу	Кубок Стенли
Майк Бебкок	28 февраля 2010	Канада 2010, 2014	Канада 2004	Детройт Ред Вінгз 2008

Потенційні кандидати

Діючі гравці, котрі завоювали два трофеї з трьох

№	Гравець	Золото ОІ	Золото ЧС	Кубок Стенлі	Поточна команда	Ліга
1.	Джером Ігінла	Канада 2002, 2010	Канада 1997
2.	Кем Ворд		Канада 2007	Кароліна Гаррікейнс 2006	Кароліна Гаррікейнс	НХЛ
3.	Джастін Вільямс		Канада 2007	Кароліна Гаррікейнс 2006 Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014	Кароліна Гаррікейнс	НХЛ
4.	Марк-Андре Флері	Канада 2010		Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017	Вегас Голден Найтс	НХЛ
5.	Роберто Луонго	Канада 2010, 2014	Канада 2003, 2004		Флорида Пантерс	НХЛ
6.	Ші Вебер	Канада 2010, 2014	Канада 2007		Монреаль Канадієнс	НХЛ
7.	Патрік Марло	Канада 2010, 2014	Канада 2003		Торонто Мейпл Ліфс	НХЛ
8.	Раєн Гецлаф	Канада 2010, 2014		Анахайм Дакс 2007	Анахайм Дакс	НХЛ
9.	Рік Неш	Канада 2010, 2014	Канада 2007		Нью-Йорк Рейнджерс	НХЛ
10.	Данкан Кіт	Канада 2010, 2014		Чикаго Блекгокс 2010, 2013, 2015	Чикаго Блекгокс	НХЛ
11.	Малкін Євген		Росія 2012, 2014	Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017	Піттсбург Пінгвінс	НХЛ
12.	Дацюк Павло		Росія 2012	Детройт Ред Вінгз 2002, 2008	СКА	КХЛ
13.	Дрю Дауті	Канада 2010, 2014		Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014	Лос-Анджелес Кінгс	НХЛ
14.	Майк Річардс	Канада 2010		Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014
15.	Генрік Седін	Швеція 2006	Швеція 2013		Ванкувер Канакс	НХЛ
16.	Даніель Седін	Швеція 2006	Швеція 2013		Ванкувер Канакс	НХЛ
17.	Міхал Розсівал		Чехія 2010	Чикаго Блекгокс 2013, 2015	Чикаго Блекгокс	НХЛ
18.	Міхал Гандзуш		Словаччина 2002	Чикаго Блекгокс 2013	Банська-Бистрица	Словацька екстраліга
19.	Ден Хемьюс	Канада 2014	Канада 2007, 2015		Даллас Старс	НХЛ
20.	Патрік Шарп	Канада 2014		Чикаго Блекгокс 2010, 2013, 2015	Чикаго Блекгокс	НХЛ
21.	Кріс Кунітц	Канада 2014		Анахайм Дакс 2007 Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017	Тампа-Бей Лайтнінг	НХЛ
22.	Джей Боумістер	Канада 2014	Канада 2003, 2004		Сент-Луїс Блюз	НХЛ
23.	Джефф Картер	Канада 2014		Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014	Лос-Анджелес Кінгс	НХЛ
24.	Локтіонов Андрій		Росія 2014	Лос-Анджелес Кінгс 2012	Локомотив Ярославль	КХЛ
25.	Джейк Маззін		Канада 2015	Лос-Анджелес Кінгс 2014	Лос-Анджелес Кінгс	НХЛ
26.	Тайлер Тоффолі		Канада 2015	Лос-Анджелес Кінгс 2014	Лос-Анджелес Кінгс	НХЛ
27.	Мартін Джонс		Канада 2015	Лос-Анджелес Кінгс 2014	Сан-Хосе Шаркс	НХЛ
28.	Майк Сміт	Канада 2014	Канада 2015		Калгарі Флеймс	НХЛ
29.	Метт Дюшен	Канада 2014	Канада 2015, 2016		Оттава Сенаторс	НХЛ
30.	Тайлер Сегін		Канада 2015	Бостон Брюїнс 2011	Даллас Старс	НХЛ
31.	Бред Маршенд		Канада 2016	Бостон Брюїнс 2011	Бостон Брюїнс	НХЛ
32.	Генрік Лундквіст	Швеція 2006	Швеція 2017		Нью-Йорк Рейнджерс	НХЛ
33.	Маркус Крюгер		Швеція 2017	Чикаго Блекгокс 2013, 2015	Кароліна Гаррікейнс	НХЛ

Джерела

• Міжнародна федерація хокею з шайбою [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite] (англ.)
• Національна хокейна ліга [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)