Вікіпедія

Постнов Костянтин Олександрович

астрофізик

Костянтин Олександрович Постнов (рос. Константин Александрович Постнов, нар. 19 серпня 1959, Орєхово-Зуєво, Московська область) — радянський і російський астрофізик наукової школи академіка Якова Зельдовича, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри астрофізики та зоряної астрономії фізичного факультету МДУ, директор Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга[1][2], член-кореспондент Російської академії наук з 2022[3].

Постнов Костянтин Олександрович
Народився 19 серпня 1959(1959-08-19) (64 роки)
Орєхово-Зуєво, Московська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність викладач університету
Alma mater фізичний факультет МДУ (1983)
Заклад Державний астрономічний інститут імені Павла Штернберга МДУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ліпунов Володимир Михайлович
Нагороди

Біографія ред.

Народився 19 серпня 1959 року в місті Орєхово-Зуєво Московської області.

У 1983 році закінчив Московський державний університет. Колишній член КПРС.

Працює в Московському університеті з 1987 року. За час роботи в Московському університеті пройшов шлях від асістента до професора кафедри астрофізики і зоряної астрономії фізичного факультету і директора Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга Московського університету[4].

У 1987 році захистив кандидатську дисертацію «Еволюція подвійних систем малих і помірних мас з урахуванням еволюції замагніченого компактного залишку», в якій був обґрунтований та розвинений метод популяційного синтезу для еволюції маломасивних подвійних систем з компактними зорями (білими карликами, нейтронними зорями і чорними дірами)[2].

У 1997 році захистив докторську дисертацію «Астрофізичні джерела гравітаційних хвиль», в якій на основі загальних принципів еволюції подвійних зір показав, що першими астрофізичними джерелами гравітаційних хвиль, які зможуть зареєструвати наземні гравітаційно-хвильові інтерферометри, повинні бути злиття подвійних систем. Це передбачення підтвердилося першими спостереженнями гравітаційних хвиль на детекторі LIGO у 2015—2016 роках[5]. За цей результат К. А. Постнов, В. М. Ліпунов та М. Є. Прохоров були нагороджені премією імені Ф. А. Бредіхіна Російської академії наук[2].

К. А. Постнов є членом редколегій російських наукових журналів УФН, Листи в «Астрономічний журнал», «Земля і всесвіт»[6].

Голова Національного комітету з великих телескопів.

Член спеціальних рад МГУ.01.02 (Державний астрономічний інститут ім. П. К. Штернберга) та Д002.113.02 (Інститут космічних досліджень РАН)[4].

ВЧитає курси «Загальна астрофізика», «Вступ до астрофізики високих енергій», «Еволюційна астрофізика».

Підготував 5 кандидатів наук.

Публікації ред.

Автор понад 300 статей і 9 книг[6].

Основні праці:

  • Shakura N.I., Lipunova G.V., Malanchev K.L., Zhuravlev V.V., Razdoburdin D.N., Abolmasov P.K., Chashkina A., Postnov K.A., Kochetkova A.Yu, Hjalmarsdotter L. Accretion flows in astrophysics. — NY : Springer International Publishing, 2018. — С. 419. — ISBN 978-3-319-93008-4.
  • А. В. Засов, К. А. Постнов. Курс общей астрофизики. — М : Физ. фак. МГУ, 2005. — 190 с. — ISBN 5-9900318-2-3.
  • А. В. Засов, К. А. Постнов. Общая астрофизика. — 3-е изд. — М : Физ. фак. МГУ, Гос. астрономический ин-т им. П. К. Штернберга, 2015. — 573 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-85099-194-4.
  • Засов А.В., Кононович Э.В., Куимов К.В., Липунов В.М., Лозинская Т.А., Постнов К.А., Родионова Ж.Ф., Самусь Н.Н., Сурдин В.Г. Большая энциклопедия астрономии. — 3-е изд. — М : Росмэн, 2009. — 200 с. — 5000 прим. — ISBN 978-5-353-03857-3.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Летопись Московского университета.
  2. ↑ а б в МГУ - К юбилею К. А. Постнова.
  3. ↑ Научная Россия.
  4. ↑ а б SAI - С юбилеем К. А. Постнова.
  5. ↑   Константин Постнов: Гравитационные волны: что мы узнали и что хотим узнать об их источниках на YouTube
  6. ↑ а б ИСТИНА МГУ.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Постнов_Костянтин_Олександрович&oldid=41783901