Посткейнсіанство

Посткейнсіанство — напрям у економічній теорії, що сформувався в 70-х роках XX століття внаслідок деякого оновлення кейнсіанства та інших течій, головним чином інституціоналізму. Основні представники: Дж. Робінсон, М. Калецький, П. Сраффа, Н. Калдор, А. Лернер, Х. Мінські, Л. Пазінетті.

Посткейнсіанство виникло як реакція на глибоку кризу традиційної економічної думки та традиційного кейнсіанства, які виявилися нездатними адекватно відобразити процеси, що відбуваються в капіталістичній економіці в умовах подальшого усуспільнення виробництва та нестійкості господарського розвитку, а отже і не змогли зробити відповідні висновки щодо економічної політики. Посткейнсіанство відображає спробу створити свою теорію економічного зростання і розподілу.

Див. також ред.

Джерела ред.

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література ред.

Філіпенко В. І.. Посткейнсіанство // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4

Посилання ред.

Journal of Post Keynesian Economics [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Post-Keynesian Economics Society [Архівовано 29 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
Посткейнсіанство // Economicus.ru (рос.)