Посвірж золотоголовий
Посві́рж золотоголовий[3] (Sicalis flaveola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці, інтродукований на Гаваї та на Кариби.
| Посвірж золотоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(5440647576)_(cropped).jpg) Самець золотоголового посвіржа
 Самиця золотоголового посвіржа
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Sicalis flaveola (Linnaeus, 1766)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla flaveola Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Опис ред.
Довжина птаха становить 13,5-14 см. Представники номінативного підвиду мають яскраво-жовте забарвлення, тім'я у них оранжеве, верхня частина тіла з оливковим відтінком. Самиці подібні до самців, однак дещо тьмяніші. Молоді птахи мають світло-сірувато-коричневе забарвлення, верхня частина тіла у них поцяткована темними смугами, смужки на нижній частина тіла менші або відсутні, груди жовтуваті.
Представники підвиду S. f. pelzelni мають менший дзьоб, довші крила і коротший хвіст, ніж представники номінативного підвиду. Самці цього підвиду мають тьмяніше забарвлення, верхня частина тіла у них більш оливкова, поцяткована темними смужками, оранжева пляма на тімені у них відсутня, груди оливкові. Самиці цього підвиду значно відрізняються від самиць номінативного підвиду. Верхня частина тіла у них коричнювата, поцяткована темними смугами, нижня частина тіла у них білувата, поцяткована темними смужками.
Через мелодійний спів і привабливий зовнішній вигляд золотоголових посвіржів часто утримують в неволі.
Підвиди ред.
Виділяють п'ять підвидів:[4]
- S. f. flaveola (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до північно-східної Венесуели і Гвіани, на острові Тринідад;
- S. f. valida Bangs & Penard, TE, 1921 — західний Еквадор і північно-західне Перу (на південь до Анкашу);
- S. f. brasiliensis (Gmelin, JF, 1789) — східна Бразилія (від Мараньяну до Мінас-Жерайсу і Сан-Паулу);
- S. f. pelzelni Sclater, PL, 1872 — східна Болівія, Парагвай, південно-східна Бразилія, північна Аргентина і Уругвай;
- S. f. koenigi Hoy, G, 1978 — північно-західна Аргентина.
Поширення і екологія ред.
Золотоголові посвіржі мешкають в Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Бразилії, Болівії, Парагваї, Уругваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони були інтродуковані на Гаваї, а також на деякі острови Карибського моря, зокрема на Кубу, Пуерто-Рико, Ямайку і Кайманові острови. Вони живуть в сухих і вологих чагарникових заростях, в саванах, на узліссях сухих тропічних лісів і рідколісь, у високогірних чагарникових заростях, на луках, полях, пасовищах, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Золотоголові посвіржі ведуть назвений спосіб життя. Зустрічаються зграйками, які зазвичай включають одного-двох самців та декілька самиць. Живляться переважно насінням, а також комахами. Гніздяться в дуплах та інших виїмках, можуть гніздиться під стріхами людських жител або в покинутих гніздах рудих горнеро. В кладці від 3 до 5 білих яєць. Інкубаційний період триває близько 2 тижнів, пташенята покидають гніздо через 14-17 днів після вилуплення.
Галерея ред.
-
Самець (підвид S. f. brasiliensis) -
Самець (підвид S. f. pelzelni) -
Молодий самець (підвид S. f. pelzelni) -
Самиця (підвид S. f. pelzelni) -
Пара золотоголових посвіржів (підвид S. f. pelzelni) -
Золотоголовий посвірж на Гаваях
_(4).jpg)
_male.JPG)
_male_juvenile.JPG)
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Sicalis flaveola. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 321. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.
Посилання ред.
- Stamps [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.] (for Argentina, Brazil, Suriname)
- Saffron Finch photo gallery [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] VIREO
- Saffron Finch Species Profile [Архівовано 22 листопада 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |