Портал:Українці/Обличчя України. Обраний життєпис: вчені і винахідники
Іва́н Па́влович Пулю́й (Ivan Pulyuy, Johann Puluj; нар.2 лютого 1845, Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область — пом.31 січня 1918, Прага) — український та австро-угорський фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, громадський діяч, Професор Вищої технічної школи в Празі, ректор першого в Європі електротехнічного факультету. Доктор Страсбурзького університету. Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Член Наукового товариства імені Шевченка. Першим зробив знімок кісток руки доньки із використанням X-променів, які через 12 років були запатентовані як «рентгенівські»...
1876 — захистив докторську дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури», у якій опублікував результати досліджень температурної залежності в'язкості газів, за що здобув ступінь доктора натурфілософії Страсбурзького університету.
1877 року отримав габілітацію приват-доцента у Віденському університеті, до 1883 викладав кінетичну теорію газів та тепла.[1]
1884 — Міністерство освіти Австро-Угорщини запропонувало Івану Пулюю як професорові експериментальної і технічної фізики очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі (нині Чеський технічний університет). Тут він запровадив курс електротехніки і довірену йому кафедру 1903 року перетворив на першу в Європі кафедру фізики та електротехніки. У 1888–1889 був ректором цієї школи, створену ним кафедру очолював протягом 32 років (до виходу на пенсію у 1916)[2].
.::::::::::::::::читати далі