Портал:Інтер'єр/Біографії/Архів

Жермен Бофран(фр. Germain Boffrand 1667, Нант — 19 березня, 1754, Париж) —уславлений французький архітектор і дизайнер інтер'єрів кінця 17-середини 18 ст.

Життєпис. Ранні роки в Лотарингії

Народився в місті Нансі. Походить з родини архітектора і скульптора герцога Лотарингії Жана Бофрана. Мати з родини Кіно́, французький поет і драматург Філіп Кіно (Philippe Quinault) - її рідний брат.

Хлопчик був другим сином з дванадцяти дітей родини. Перші художні навички отримав в майстерні батька. Статки родини дозволили навчати старшого сина Жана та молодшого Жермена в університеті Нанта. По закінченні навчання в Нанті, мати вивезла 1682 року здібного Жермена в Париж, аби використати підтримку брата - Філіпа Кіно заради кар'єри сина.

В Парижі

Жермен Бофран починав художню кар'єру в Парижі як скульптор в майстерні Франсуа Жирардона. Дядя ( Філіп Кіно) ввів здібного юнака в коло тодішніх аристократів (майбутніх замовників) і з відомими діячами мистецтв. Згодом Жермен обрав головною сферою власних зацікавлень архітектуру.

замок д'Аруе, перебудови Ж. Бофрана

Серед перших робіт молодого архітектора - Оранжерея в Версалі (ремонти). Він працює креслярем на будівництві Вандомської площі в Парижі з 1686 року, де відповідав за перші проєкти, та в монастирі капуцинів .

Конкуренція серед архітекторів в Парижі була надзвичайною, тому в період між 1699—1709 рр. незадіяний архітектор покинув Париж і працював в Лотарингії, котра ще не була захоплена Францією і була самостійною державою, та в Нідерландах. 1709 року він повернувся в Париж. В цей період відбулося формування архітектурного стилю Жермена Бофрана, пов'язаного з особливостями пізнього бароко Лотарингії та Південних Нідерландів, пишного, важкуватого і монументального в деталях і формах.

Експериментував Бофран і з дахами. У Франції, де полюбляли різновеликі дахи і башточки, він давав варіанти як з типовими високими дахами, майже середньовічними ( замок д'Аруе, замок в Люневілі, Отель Субіз, герцогський замок в Нансі, власний замок Château de Thuillières), так і дахи пласкі, повністю приховані парапетом зі скульптурами (проєкт замку Мальгранж.):::::::::::::::: Докладніше _____________________________________________________________________________________

Оранієнбаум, Китайський палац. Бузкова вітальня

Антоніо Рінальді ( італ. Antonio Rinaldi, близько 1710, - 10 квітня 1794, Рим) — італійський архітектор, представник пізнього бароко і рококо. Працював також в стилі шинуазрі. Дизайнер інтер'єрів, садів перехідної доби від бароко до рококо.

Біографія

Місце народження, походження, дата народження митця залишилися невідомими. За припущеннями народився близько 1709-1710 роки.

Архітектуру опановував в майстерні Луїджі Ванвітеллі, відомого архітектора в Неаполі, автора та будівничого садово-паркового ансамблю Казерта.

Скорочення будівельних робіт в Італії спонукало до еміграції. За запрошенням вельможі Розумовського перебрався у 1752 р. в Україну, де короткий термін працював в містах Батурин та Глухів. Скорочення обсягу будівельних робіт в Україні спонукало до переїзду в Петербург. Став придворним архітектором великої княгині ( майбутньої імператриці Катерини ІІ). Працював в передмістях Петербурга, серед яких - Оранієнбаум, Гатчина, Царське Село (музей-заповідник). За проєктами архітектора декілька церков побудовано в провінціях Російської імперії ( Ямбург, нині Кінгісепп, Почеп, нині Брянська обл.)

В кінці життя повернувся в Рим, забравши з собою приватний архів та більшість креслень архітектора.Частку їх надрукував племінник митця.:::::::::::::::: Докладніше ______________________________________________________________________________