Відкрити головне меню

Порошина Марія Михайлівна

російська акторка

Марія Михайлівна Порошина (нар.. 1 листопада 1973, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російська актриса театру і кіно.

Порошина Марія Михайлівна
Мария Порошина (cropped).jpg
Дата народження 1 листопада 1973(1973-11-01) (45 років)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Професія акторка
Нагороди
IMDb ID 1115009
Порошина Марія Михайлівна у Вікісховищі?
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Мария Порошина на церемонии награждения премией «Золотой орёл» 25 января 2008 года

БіографіяРедагувати

Марія Порошина народилася 1 листопада 1973 року в Москві, в театральній родині. Батько — Михайло Порошин (нар.. 1949), уродженець міста Полевський Свердловської області, артист хореографічного ансамблю «Берізка». Мати — Наталія Красноярська (нар.. 1948), режисерка мімічного ансамблю Великого театру і професійна співачка, заслужена артистка Росії (1999), народилася в Києві[1][2]. Батьки Марії розлучилися[3]. Мати вийшла заміж за актора Дмитра Назарова.

Навчалася в московській середній школі № 59 (нині — № 1286) з поглибленим вивченням французької мови, займалася музикою, художньою гімнастикою, танцями при ансамблі «Берізка»[4].

Після закінчення середньої школи у віці шістнадцяти років Марія Порошина вступила до Школи-студії МХАТ, але після другого курсу була відрахована ректором навчального закладу та керівником акторського курсу Олегом Табаковим з формулюванням «за професійну непридатність», за що згодом актриса висловлювала подяку своєму педагогу[1][2].

Після відрахування зі Школи-студії МХАТ Марія вступила на перший курс акторського факультету Вищого театрального училища імені Бориса Щукіна[1][5] (художній керівник курсу — Марина Олександрівна Пантелєєва[2]), який закінчила у 1997 році[6].

Вела телевізійну програму «Ширше коло», грала в різних постановках сучасного та класичного репертуару, включаючи театр «На Покровці» під керівництвом Сергія Арцибашева.

В даний час працює в «Театральній компанії Сергія Виноградова», де в 2000 році дебютувала в ролі Хлої в постановці «Піна днів».

Творчий шлях в кіно Марія Порошина починала з невеликих ролей в телесеріалах. Популярність актрисі принесли роль Тамари в популярному серіалі «Бригада» (2002) і головна роль в серіалі «Завжди говори „завжди“» (2003). Потім пішли головні ролі у фільмі «Четверте бажання» (2003) і фантастичній стрічці Тимура Бекмамбетова «Нічний дозор» (2004). У 2005 році вийшов фільм-продовження «Денний дозор», що став на той момент найкасовішим російським фільмом.

РодинаРедагувати

  • Дід (по батькові) — Іван Михайлович Порошин, педагог.
  • Бабуся (по батькові) — Аделаїда Петрівна Порошина (Пригаро), педагог.
  • Дід (по матері) — Петро Павлович Філіппов, Заслужений артист Білоруської РСР[7].
  • Бабуся (по матері) — Людмила Павлівна Красноярська, артистка оперети.
  • Батько — Михайло Іванович Порошин, уродженець міста Полевський Свердловської області, співак (тенор), соліст хореографічного ансамблю «Березка»[2].
  • Мати — Наталія Петрівна Красноярська, артистка музичного театру, режисер Великого театру Росії, заслужена артистка Російської Федерації[1][2].
  • Вітчим — Дмитро Юрійович Назаров, радянський і російський актор театру і кіно, телеведучий, народний артист Російської Федерації.
  • Сестра (однокровна, по батькові) — Анастасія Михайлівна Порошина (нар.. 27.04.1985), співачка, працює в театрі оперети[2][4].
  • Чоловік (незареєстрований шлюб) — Гоша Куценко. Познайомилися на вступних іспитах до Школи-студії МХАТ, прожили разом п'ять років.
    • Дочка Поліна Куценко (нар.. 22 лютого 1996 року[3]), знялася у фільмах «На шляху до серця» (в епізоді), «Компенсація» (в ролі Христини) і «Останній мент» (в ролі Юлі Дивової).
  • Чоловік — Ілля Юрійович Древнов (нар.. 3 жовтня 1977), російський актор театру і кіно.
    • Дочка — Серафима (нар.. 27 вересня 2005)[3].
    • Дочка — Горпина (нар.. 18 лютого 2010)[8].
    • Дочка — Глафіра (нар.. 3 лютого 2016)[9].
  • Син — Андрій (нар.. 11 січня 2019)[10].

ТворчістьРедагувати

Ролі в театріРедагувати

  • 1997 — «Гедда Габлер» Г. Ібсена — Гедда;
  • 1997 — «Бідність — не порок» О. М. Островського — Мати;
  • 1997 — «Тінь» Є. Л. Шварца — Принцеса;
  • 1999 — «Ревізор» — Королева;
  • 1999 — «Чоловік для жінки» — Мадлен;
  • 1999 — «Місто мишей» — Миша;
  • 2000 — «Піна днів» (Б. Віан) — Хлоя;
  • 2007 — «Чудовий чоловік» — Юлія;
  • «Небезпечні зв'язки» — Сесіль;
  • «Venus» — Анаіс Нін;
  • «Арлекіно». Режисер: Сергій Алдонін;
  • 2009 — «Склянка води». Режисер: Сергій Алдонін — королева Анна (Московський драматичний театр імені К. С. Станіславського);
  • «Ідеальна дружина» — Христина Миколаївна Трубецька;
  • «Урок кохання по-французьки» — коханка;
  • «37 листівок» — Евелін (мама);
  • «Чоловіки в тапочках» — Ганна;
  • «Труффальдіно» — Беатріче;
  • 2015 — «Територія пристрасті», музично-драматичний спектакль за мотивами роману в листах П'єра Шадерло де Лакло «Небезпечні зв'язки» (режисер — Олександр Балуєв; прем'єра на сцені Театру естради відбулася 7 квітня 2015 року) — мадам де Турвель[2];
  • «Жінки в пошуках кохання» — Флора;
  • «Незакінчений роман» — Ільза.

ФільмографіяРедагувати

Художні фільмиРедагувати

  • 1999 — «Шанувальник» — Марина;
  • 1999 — «Третього не дано» — Катя;
  • 2002 — «Антикілер» — подруга Тамари, повія;
  • 2002 — «Вовочка» — Світлана Володимирівна, мати Колі;
  • 2003 — «Четверте бажання» — Анастасія Вєтрова;
  • 2003 — «М'ясо» (короткометражний) — мати;
  • 2004 — «Нічний дозор» — Світлана Назарова, чарівниця;
  • 2005 — «Денний дозор» — Світлана Назарова, чарівниця «Велика Інша»;
  • 2006 — «Сьомий день»;
  • 2006 — «Під Великою Ведмедицею» — епізод;
  • 2007 — «Суджений-ряджений» — Ольга Кірсанова;
  • 2007 — Моя мама — Снігуронька — Олена;
  • 2007 — «Кохання Аврори» — Іра;
  • 2007 — Доглядальниця — Поліна;
  • 2008 — «Не відрікаються люблячи…» — Соня;
  • 2008 — «Дівчинка» — Орися Строгова;
  • 2008 — «Почати спочатку. Марта» — Марта;
  • 2009 — «По сліду Фенікса» — Ліза Кожевнікова;
  • 2010 — «Ялинки» — Юлія Михайлівна;
  • 2011 — «Три дні з придурком» — мама;
  • 2012 — «Зі мною ось що відбувається» — Анфіса;
  • 2013 — «Новорічний переполох» — Тетяна;
  • 2014 — «Хтось втрачає, хтось знаходить» — Марія Весніна;
  • 2014 — «Боцман Чайка»
  • 2014 — «Ялинки 1914» — мати Гриця і Глаші, швачка;
  • 2014 — «Слід тигра» — Надія, сусідка єгеря, біженка з України;
  • 2016 — «Лікар» — Ліза.
  • 2018 — «Ялинки Останні» — Юлія Михайлівна;

ТелесеріалиРедагувати

  • 1992 — «АБВГД Ltd» — Катерина;
  • 1999 — «Самозванці» — бібліотекар;
  • 2000 — «Салон краси» — Аглая;
  • 2001 — «Конференція маніяків» — психіатр;
  • 2001 — «Далекобійники» (серія № 12 «Лівий вантаж») — Яна, повія;
  • 2001 — «Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-3» (серія № 20 «Сніжний барс») — Юлія, секретар Рибакова;
  • 2002 — «Каменська 2» (фільм № 4 «За все треба платити») — Катя Мацур;
  • 2002 — «Слідство ведуть Знавці. Пуд золота» — Віра Іванова-Жбанова;
  • 2002 — «Бригада» — Тамара Філатова, дружина «Філа»;
  • 2002 — «Життя триває» — Наталія;
  • 2003 — «Марш Турецького. Нове призначення» (серія «Кінець фільму») — Олена Лебедєва;
  • 2003 — «Інше життя» — колишня дружина банкіра, клієнта Ряжського;
  • 2003 — «Завжди говори „завжди“» — Ольга Громова;
  • 2003 — «Дільниця» — Людмила Ступіна;
  • 2005 — «Загибель імперії» — Марія Ковська есерка (прототип — Ірина Каховська);
  • 2004 — «Сліпий» — Ірина;
  • 2005 — «Херувим» — Юлія Тихорєцька;
  • 2005 — «Завжди говори „завжди“ 2» — Ольга Баришева;
  • 2004 — «Ті, що втратили сонце» — Ганна;
  • 2005 — «Повний Місяць» — Станіслава Ошуркова;
  • 2005 — «Моя прекрасна нянька» (серія № 83) — Люсьєн Фіалкова;
  • 2005 — «Талісман любові» — Варвара Глушковська;
  • 2006 — «Завжди говори „завжди“ 3» — Ольга Баришева;
  • 2007 — «На шляху до серця» — Юлія Солодовникова;
  • 2008 — «Завжди говори „завжди“ 4» — Ольга Баришева;
  • 2008 — «Головне — встигнути» — Аліса;
  • 2008 — «Монтекрісто» — Вікторія Остапова;
  • 2009 — «Завжди говори „завжди“ 5» — Ольга Баришева;
  • 2010 — «Віра, Надія, Любов» — Віра Строєва;
  • 2010 — «Подарунок долі» — Катерина Шмельова, екскурсовод у музеї;
  • 2010 — «Завжди говори „завжди“ 6» — Ольга Баришева;
  • 2011 — «Завжди говори „завжди“ 7» — Ольга Баришева;
  • 2011 — «Контргра» — Ольга Чехова;
  • 2011 — «За гарячими слідами» — Любов Петрівна Суворова, майор міліції, слідчий, начальник спеціального відділу МВС по розшуку зниклих безвісти людей[11];
  • 2012 — «Байки Мітяя» — Маша;
  • 2012 — «Анна Герман» — Ірма Мартенс-Герман-Бернер;
  • 2012 — «Завжди говори „завжди“ 8» — Ольга Баришева;
  • 2012 — «Завжди говори „завжди“ 9» — Ольга Баришева;
  • 2012 — «По гарячих слідах 2» — Любов Петрівна Суворова, майор міліції, слідчий, начальник спеціального відділу МВС по розшуку зниклих безвісти людей[11];
  • 2014 — «Листи на склі» — Вероніка Воскобойникова, дочка Іпатова;
  • 2014 — «Жінки на межі» (серія № 20) — Марина, екскурсовод музею в селищі Клюквіно, спеціаліст з XX століття / Ганна Єлецька, графиня[12];
  • 2015 — «Офіцерські дружини» — Катерина Антонова;
  • 2015 — «Батьки» — мама Маша;
  • 2016 — «Челночніци» — Ольга Родіонова, човник, колишня вчителька англійської мови, дружина офіцера;
  • 2016 — «Сімейні обставини» — Лариса Андріївна Зимова, адвокат з сімейного права, вдова, мати Маші і Сани[13];
  • 2016 — Фаїна» — Павла Вульф;
  • 2017 — «Чорна кров» — Ірина Котова.

НагородиРедагувати

  • 2008 — премія «Золотий орел» Академії кінематографічних мистецтв і наук Росії в номінації «Найкраща жіноча роль на телебаченні» — за роль Юлії Солодовнікової в телесеріалі «На шляху до серця» (2007).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Автор і ведуча: Юлія Меньшова. ВІДЕО. Програма «Наодинці з усіма». Гість — Марія Порошина. Випуск від 30 березня 2015 року. «Перший канал» // 1tv.ru Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Наедине со всеми на 1tv.ru» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Наедине со всеми на 1tv.ru» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Наедине со всеми на 1tv.ru» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. а б в г д е ж Ведучий: Євген Додола. ВІДЕО. Програма «Правда 24»: Марія Порошина — про виставу «Територія пристрасті». Телеканал «Москва 24» // m24.ru (7 квітня 2015 року) Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Интервью на m24.ru» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Интервью на m24.ru» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Интервью на m24.ru» визначена кілька разів з різним вмістом
  3. а б в Марія Порошина: «Моя донька засинає під барабани». // tvcenter.ru
  4. а б Мария Порошина. Биография. «7 дней» // 7days.ru. Процитовано 2016-10-30. 
  5. Театральний інститут імені Бориса Щукіна. Знамениті випускники Школи. Офіційний сайт Театрального інституту імені Б. В. Щукіна // htvs.ru
  6. Марія Порошина, актриса: біографія, ролі, фільми, фото, нагороди та відгуки. // ruskino.ru
  7. Дарина Еверс. «Так гартувалася сталь». Інтернет-видання «Білорусь сьогодні» // sb.by (7 травня 2011 року)
  8. Актриса Порошина втретє стала мамою. // dni.ru (19 лютого 2010 року)
  9. Виктория Зайченко (4 февраля 2016 года). 42-летняя Порошина в четвёртый раз стала мамой. // deti.mail.ru. Процитовано 2016-02-05. 
  10. Эксклюзив! Мария Порошина стала мамой в пятый раз. // 7days.ru. 11 января 2019 года. Архів оригіналу за 2019-01-12. Процитовано 2019-01-31. 
  11. а б ВІДЕО (всі серії). Детективний телесеріал «По гарячих слідах» (Росія, 2011 рік). Про проект, анонси, новини, інтерв'ю, фотографії. Мережеве видання «Державний інтернет-канал „Росія“» // russia.tv
  12. ВІДЕО. Детективний телесеріал «Жінки на межі». Серія № 20 (Росія, 2014 рік). Мережеве видання «Державний інтернет-канал „Росія“» // russia.tv
  13. Новини. «Сімейні обставини» змінили Марію Порошину. — 23 липня 2017 року на телеканалі «Росія» відбулася прем'єра теленовели «Сімейні обставини». Мережеве видання «Державний інтернет-канал „Росія“ // russia.tv (23 липня 2017 року)

ПосиланняРедагувати