Відкрити головне меню

Попсуй-Шапка Митрофан Антонович (17 листопада 1877, Нова Водолага, Нововодолазька волость, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — ?) — полковник Армії УНР.

Попсуй-Шапка Митрофан Антонович
Ім'я при народженні Попсуй-Шапка Митрофан Антонович
Народження 17 листопада 1877(1877-11-17)
містечко Нова Водолага, Нововодолазька волость, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть невідомо
невідоме
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army Por 1917 h.png Поручик
11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Командування Полковник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

БіографіяРедагувати

Народився у містечку Нова Водолага Нововодолазької волості Валківського повіту Харківської губернії.

З початком Першої світової війни був мобілізований до 85-го піхотного запасного батальйону. Закінчив 3-тю Московську школу прапорщиків (14 серпня 1915 року), служив у 664-й пішій Полтавській дружині. Останнє звання у російській армії — поручик.

У травні 1917 року на чолі 275 козаків перейшов з 664-ї дружини до 1-го Українського Запорізького полку, що створювався з українців запасних частин Москви. Брав участь у І, II та III Всеукраїнських військових з'їздах. У 1917 році очолював Українську військову раду Московської військової округи. З листопада 1917 року був начальником військових частин, сформованих з вояків-українців у Москві. З грудня 1917 року — командир 1-ї сотні 2-ї Української юнацької школи, старшина Чорного куреня Гайдамацького Коша Слобідської України.

З 8 квітня 1918 року — комендант Харкова. За Гетьманату П. Скоропадського — голова харківської філії товариства українських офіцерів «Батьківщина», член місцевого відділення Національного Союзу. У грудні 1918 року — харківський військовий комендант.

З 16 січня 1919 року — комендант штабу Правобережного фронту Дієвої Армії УНР. З березня 1919 року був приділений до Військового міністерства УНР. З червня 1919 року — на посаді тилового коменданта. У грудні 1919 року був інтернований польською владою у Рівному.

З 28 квітня 1920 року — комендант Вінниці, згодом — Києва, знову — Вінниці. З 30 липня 1920 року — комендант штабу Армії УНР. З 1 листопада 1920 року — старшина для доручень Окремого корпусу кордонної охорони УНР.

У 1920-х рр жив в еміграції у Польщі (на Волині).

Подальша доля невідома.

Син Олександр загинув у рядах Дієвої Армії УНР.

ДжерелаРедагувати