Сергі́й Дми́трович По́пик (нар. 6 серпня 1970, с. Шишківці, Борщівський район, Тернопільська область) — український дипломат. Керівник Національного агентства з акредитації України (НААУ).

Попик Сергій Дмитрович
Народився6 серпня 1970(1970-08-06) (53 роки)
Шишківці, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьДипломат
Alma materЧернівецький університет, Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України
Науковий ступінькандидат історичних наук
ПосадаКерівник Національного агентства з акредитації України (НААУ)
Термінз травня 2020 р.

Радник Прем'єр-міністра України з міжнародних питань (2016-2019 рр.). Член Наглядової ради Нафтогаз України (2017-2019 рр.). Член Наглядової ради UkraineInvest (2018-2019 рр.). Доцент, кандидат історичних наук (1996).

Життєпис

ред.

Народився 6 серпня 1970 року в селі Шишківці Борщівський район на Тернопільщині. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (1992) та Дипломатичну академію України при Міністерстві закордонних справ України (2001). Стажувався в Інституті історії Віденського університету (1993) та в Австрійському Інституті Східної та Південно-Східної Європи (1994).

У 1996—1999 рр. — заступник начальника, начальник управління національностей, міґрації та міжнародних зв'язків Чернівецької ОДА.

У 2001—2005 рр. — віце-консул Генерального консульства України в Сучаві (Румунія).

У 2005—2008 рр. — працював першим секретарем, радником, начальником відділу в Центральному апараті МЗС України.

У 2008—2012 рр. — радник в Посольстві України в Литовській Республіці.

У 2011 р. — Тимчасовий повірений у справах України в Литовській Республіці.[1]

У 2012—2013 рр. — заступник директора Третього територіального департаменту — начальник Управління країн Центральної та Північної Європи МЗС України.

У 2013—2014 рр. — заступник керівника Головного управління з питань зовнішньополітичних та інтеграційних процесів — керівник управління світових інтеграційних процесів Адміністрації Президента України. Член Комісії з питань партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору.[2]

У 2015—2016 рр. — заступник директора Першого європейського департаменту, начальник першого західноєвропейського відділу Міністерства закордонних справ України.

У 2016—2019 рр. — радник Прем'єр-міністра України з міжнародних питань.

У 2017—2019 рр. — член Наглядової ради Нафтогаз України.

У 2018—2019 рр. — член наглядової ради UkraineInvest.

З травня 2020 р. — керівник Національного агентства з акредитації України (НААУ).

У 2012—2017 рр. — доцент кафедри дипломатичної та консульської служби Дипломатичної академії України при МЗС України. Викладав курс «Практична дипломатія». Сфера наукових інтересів: політико-партійні та етнонаціональні процеси в країнах Східної та Південно-Східної Європи.

Кандидат у народні депутати від партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року, № 23 у списку. Безпартійний.[3]

Дипломатичний ранг

ред.
  • Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу.[4]

Доробок

ред.
  • «Українці в Австрії. Австрійська політика в українському питанні у роки Великої війни 1914-18 рр.» (1999)
  • «Українці в Австрії 1914—1918 рр. Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни» (2009 р.)[5]

Член авторського колективу монографічних досліджень:

  • «Політична історія України XX століття. Т. 5: Українці за межами УРСР (1918—1940)» (2003 р.),
  • «Українці та українська ідентичність у сучасному світі» (2005 р.),
  • Навчальний посібник «Україна в міжнародних організаціях» (2009 р.).

Примітки

ред.
  1. «Балтія-Друк» представлятиме Україну на Вільнюському книжковому ярмарку. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 6/2014 Про внесення змін до Указів Президента України від 18 листопада 2010 року № 1039 та від 3 березня 2011 року № 266
  3. Центральна виборча комісія
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №436/2018 Про присвоєння дипломатичних рангів
  5. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Джерела

ред.

Посилання

ред.