Відкрити головне меню

Понеді́лок Мико́ла Васи́льович (*24 вересня 1922, Новомиргород, Херсонська губернія, Російська імперія — †25 січня 1976, Нью-Йорк, США) — український письменник, автор збірок гумористичних оповідань, член ОУП «Слово». Похований на українському православному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Понеділок Микола Васильович
Микола Понеділок.jpg
Могила Миколи Понеділка на цвинтарі Баунд Брук, Нью-Джерсі, США
Народився 24 вересня 1922(1922-09-24)
Новомиргород, Херсонська губернія
Помер 25 січня 1976(1976-01-25) (53 роки)
Нью-Йорк, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська
Роки активності 1947-1976

Біографічні відомостіРедагувати

Народився в сім'ї заможних господарів Василя і Дарії Панасенків в Новомиргороді. Пережив у дитячому віці голод 1933 року, закінчив середню освіту, відбув військову службу в Дніпропетровську. Спочатку працював вантажником кораблів в Одесі, вступив у Одеський університет. Під час Другої світової війни та німецької окупації попадає в 1944 у Німеччину, мешкав у Мюнхені, працював у театральній трупі Йосипа Гірняка та Олімпії Добровольської, грав у театрі Володимира Блавацького. Дебютував у 1947 р. новелою «Чорна хустина», котра з'явилася у часописі «Українські вісті» видане в Новому Ульмі (Німеччина).

У 1949 емігрує до США. Заробляв спочатку фізичною працею — мив посуди у ресторані, морозиво продавав, працював у мясара, фармера. Біля трьох років працював у радіостанції «Голос Америки» коли вона була в Ню Йорку. У 1955 році, почав працювати в Стечерт-Гафнер, при адресі 31 Іст 10 вул. (Stechert-Hafner, 31 East 10th Street), одна із найбільших американських книгарень в Ню Йорку, в слов'янському і німецькому відділі. Жив у Нью-Йорку при адресі 210 Іст 10 вул. (210 East 10th Street), де помер 25 січня 1976 р. Твори перекладалися англійською мовою.

Літературна творчістьРедагувати

У 1947 почав перекладати твори німецьких і французьких драматургів. Написав три п'єси з підсовєтського життя: «Знедолені», «Лейтенант Фляєв» і «А ми тую червону калину». Виступав у театрах таборів українських біженців у Німеччині, писав і читав свої гуморески, рецитація яких поклала підставу під унікальну на еміграції популярність письменника.

ТвориРедагувати

Автор збірок оповідань і повістей «Говорить лише поле…» (1962), «Смішні сльозинки» (1966), «Зорепад» (1969), «Рятуйте мою душу» (1973), «Диво в решеті» (1977); гуморесок «Вітаміни» (1957), гумористичних оповідань «Соборний борщ» (1960), п'єс «А ми тую червону калину…» (1957) про намагання репатріювати емігрантів до УРСР.

Його перша творчість, «Чорна хустина», з'явилася у 1947 р. у часописі «Українські вісті» видане в Новому Ульмі (Німеччина). Переїхавши до Америки у 1949 році, його дописи з'являлися у пресі, журналах, календарях, та інших виданнях. Він часто виїжджав до українських громад в Америці і Канаді де виступав перед ними із авторськими вечорами, читаючи свої оповідання, фелейтони, та гуморески.

В початковому періоді літературного розвитку вийшли його дві перші збірки: «Вітаміни» (1957) і «Соборний борщ» (1960) — у які входили незлобливі гуморески, фейлетони і сатири. У 1962 вийшла книжка новел, нарисів і оповідань — «Говорить лише поле…» Згодом дійшли до його творчого доробку ще: «Смішні сльозинки», «Зорепад» і «Рятуйте мою душу».

Його «Автобіографія» перше з'явилася у числі 21 лютого 1973 «Український Голос», виданий у Вінніпеґу, Манітоба, Канада. Остання творчість була серія 23-ох нарисів і фелейтон описуючи життя і переживання українців у західні Канаді. Ті дописи з'являлися що тижня від 3 січня 1974 до 23 травня 1974 і 15 червня 1974 у тижневику «Українські Вісті», виданий в Едмонтоні, Алберта, Канада. Ті оповідання були зібрані і передруковані у збірці «Диво в Решеті». В тій збірці також з'являється його автобіоґрафія.

В 2000-х роках вийшла двотомна збірка творів автора «Казка недосказана моя».

Видані збірки та твори:

  • Вітаміни[1] (Буенос Айрес, 1957, 319 с., Видавництво Юліяна Середяка) (По цей бік океану…: Хамелеон, Вибитий зуб, Послуга, Ювілей, Пісні з Нової Ґвінеї, Фальшива тривога, Сантиментальний вальс, Гоноровий синець, Їхнє превосходительство, Спека і кіно, Симпатики однієї ідеї, До Канади…, Хіромантія та дипломатія, Пристріт, Наукова дискусія, Містер Телефон, Прокляті сусіди, «Овертайм», Жертводавці, По коропи…, Він і вона, Щілина в замку, У день народження, Добродій «N», З нагоди десятиріччя, Груба помилка, Посланець сенатора, Кара Божа; …І по той бік: «Цвітуче колгоспне життя», День урожаю, Лекція про бактерії, Шпигун з Індії, Ресторан — «Стахановська кухня», Дві енциклопедії, Завод «Червона гайка», Фахівець з Курська, «Американський» шпигун, «Будова комунізму розсипається», «Хрущик», Свино-година, В ЗАГС-і, Будунок відпочинку, Добробут Дьомки Стріхи, «Стахановська курка», Говорить Київ…, Колгоспна кооператива, Любов за директивами партії, Телеграма, Аґітація і шлунок, Страшна помста)
  • Соборний борщ[2] (Буенос Айрес, 1960, 400 с., Видавництво Юліяна Середяка) (Соборний борщ, Не апльодують, Осля та слоник, Вечірні курси, Сердечний приятель, Рибальські змагання, Малярський огляд, Півтора доляра, В театрі; Вертеп: «Сон рябої кобили», Лист до полтавки, Віч-на-віч, Поїду…, Невдачі Васі Прища, Про культурні танці, Барани — овечки, Ай-я-яй, Вівчур — розбійник; Армія: Забрали, Рятуйте мою душу, «Чудо», Еленора Дузе, На кухні ліпше, Стріляю в стратосферу, Я — людина, Невдача в лазні, Гав — гав, Sprechen Sie Deutsch?, «Згоріли», Кінець, я вільний)
  • Говорить лише поле[3] (Торонто, 1962, 317 с., Видавництво «Гомін України») (Про автора і твір (Іван Вараниця); Вступ; Говорить лише поле…, Буржуйка, Удвох, Самогубство, Дорослий, Чорна хустка, Стежка, Многая літа, Без назви)
  • Смішні сльозинки[4] (Джерзі Ситі — Нью-Йорк, 1966, 278 с., Видавництво «Свобода») (Дещо про автора і його книжки (В. Давиденко); Я — гульвіса і коханець, Віщий сон, Розрада, Галло, говорить «Культурна Година», Десять центів, Живий жах, Телевізія, Дохтори та зцілителі, Цілий круглий пшик, Бабо Килинихо, де ти?, Я жебрака благаю, Тендітна пані, Чи, може, інакше треба?, Двадцятилітні бабусі, Скілки горя і … радости, «Дивіться!» — або гарна бесіда, «На счиру шатку віт Питра», Освічений синок і малоосвічена матуся, Волоцюзі всміхнулося щастя, Зневажений скарб, І місяць видався рожевою сльозиною, Босі ноги, Рятуйте нас від відпочинку!, Чорний кіт і акули, Я — дипломат невідомої країни, Ой, високо ж сторчма летіти!, З порожніми руками, Мої приятелі на пси сходять, Я пентюхуватий, а буду дженджуристий, То було вночі, Я майже голлівудський Валентино, Крізь сльози я сміюся, Кінець)
  • Зорепад[5] (Торонто, 1969, 475 с., Накладом Видавництва «Гoмін України» Онтаріо, Канада) (Розмови з Батьківщиною (Юрій Клиновий); Не будіть мене… І. П.Б., «А» маленьке, Пісня, Мішечок маку, Казка недосказана моя, Журо ж моя, журо, Любисток на рани, Зорепад)
  • Рятуйте мою душу[6] (Джерзі Ситі — Нью-Йорк, 1973, 503 с., Видавництво «Свобода») (Зиґзаґом Угору (Юрій Клиновий); «Коровяча корпорація», Душогуби з молотом та кинджалякою, Хочуть з мене витрясти душу, Мене м'ясом по лиці шмагають, Рятунок — голопупний концерт, Артисти погорілого театру, Люція Меркурівна та ще й фон Шпіґель, Гуска, гусенята, я, Я гірший від миші і пуделя, Замість квітів на сцену кидають цигарки, цукерки й мило, Танцювали, веселилися, а опісля посмутилися, Пир на ввесь мир — і користь з нього, У ямі — та ще й каналізаційній, Клопоти мої і чужі любовні муки, Ходимо-шукаємо, Я допомагаю скакати в гречку, Паляничка й залицяннячко, Невдачі переслідують мене, Його величність — мило, Виторговою собі титул, Я в сваху перекинувся, Я — замісник помічника в редакції, Феї, я, собака і редактор-посіпака, Газета витягнула ноги, І в шпигуни я не годжуся, З почекальні виганяють і за океан виряджають, Рятуйте мою душу)
  • Диво в решеті[7] (Едмонтон — Торонто, 1977, 352 с., Об'єднання Українських Письменників «Слово» в Канаді) (Дещо про життя і «Зорепадну» творчість Миколи Понеділка (Юрій Клиновий); Автобіографія (Микола Понеділок); Диво в решеті: Надходять свята…, На нашій фармі, Прогулянка з пригодами, Зустріч на дорозі, Випадок на літаку, Оце так гостинність, Злодій, Митна контроля, Шляхи дороги — здорові ноги, З добром, із щастям, із снігом, Свій до свого тягнеться, Яблука цінніші від золота, Дивацтво на народні цілі, Нещастя трапилось, Бодай жмень глузду й совісти, Розпач, Стовідцотновий господар, Страшне трапляється, Ціна життя дзьобатого, Стефаник за дротами, Диво в решеті, Краса напровесні; Оповідання, гуморески, спогади: Чорні промені (Спогад), Білі айстри, Материнське благословення (З розповіді мого приятеля), Моє школярство, Інвалід колективізації, Обід собачий, Посивіла жінка, Зустріч, Іменини, Ходімо, Елізабет, Інфляція; Рецензії, репортажі, фейлетони: Геніяльний гінеколог, Два з'їзди, Механізація і коромисло, Історія одної «п'ятусотнниці», Нехай скарає, Скандал у благороднім сімействі, «Про батька мудрого, про Сталіна рідного», Голівуд серед українців, День вікопам'ятний, Зустріч з Шевченком у Вінніпеґу, Ріжок каменю, Золота писанка, Все для душі і тіла, Цирк у хмародерах, Ох, ці наші!, Патріот з примусу; Промови: 25-ліття філядельфійської «Самопомочі», Знайомство з Романом Купчинським, На пошани Едвардові Козакові — І, На пошани Едвардові Козакові — ІІ, На пошани Едвардові Козакові — ІІІ, До і про українських лікарів, До міттенвальдської громади, На святі Василя Стефаника, На пошану д-рові Луці Луцеву; Юрій Клиновий: Слово про збірку Миколи Понеділка «Диво в решеті»)
  • Funny tears (Jersey City — New York, 1982, «Svoboda» Press) (переклад «Смішні сльозинки» на анґлійську мову)
  • Yarmarok: Ukrainian Writing in Canada Since the Second World War[8] (Edmonton, Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1987, CIUS Press) Ця збірка включає три переклади на анґлійську мову: On a Ukrainian Farm (переклав Юрій Ткач На Нашій Фармі на анґлійську мову), Customs Inspection (переклав Юрій Ткач Митна Контроля на анґлійську мову), та An Adventurous Excursion (переклав Юрій Ткач Прогулянка з Пригодами на анґлійську мову)
  • Казка недосказана моя: Гумористичні образки та новели (Том 1 і 2)[9] (Київ, 2002, Видавництво імені Олени Теліги)
  • Буржуйка[10] (Нью Йорк, 2009, 20 стор., за видавництвом Шкільної Ради при УККА — Нью Йорк)
  • The Bourgeois Woman[11] (Нью Йорк, 2009, 20 стор., за видавництвом Шкільної Ради при УККА — Нью Йорк) (переклад «Буржуйка» на анґлійську мову)

Пєси:

  • Знедолені (приблизно 1945)
  • Лайтенант Фляєв (приблизно 1945) (передруковане у: Молода Україна, ч. 1-2, ст. 20-27, Видавництво «Молода Україна», Ню Йорк, 1953)[12]
  • А ми тую червону калину… (Буенос Айрес, 1957, 20 с., «Театральна бібліотека» в-во Юліяна Середяка)

Понеділок переклав на українське наступні п'єси[13]:

  • «Антіґона» — Жан Ануй (переклад «Antigone» французького драматиста Jean Anouilh)
  • «Медея» — Жан Ануй (переклад «Médée» французького драматиста Jean Anouilh) (передруковане: «Медея: трагедія в одній діï» / переклад з французькоï мови Миколи Понеділка; Філядельфія, Видавництво Київ, 1959, 22 с.)
  • «Потоп» — Геннінґ Берґер (переклад «Syndafloden» шведського драматиста Henning Berger; «The Deluge» — Henning Berger) (передруковане у: Театрознавчий журнал «Просценіум» 1-2 (20-21), ст. 150—190, 2008)[14]

Звуко записиРедагувати

Є три альбоми, які є записами де Микола Понеділок читає свої гуморески та фейлетони на публічних заходах та концертах. Ці альбоми знаходяться на платівках 33 1/3 овх.:

  • Гумор Сатира — Микола Понеділок (Mykola Ponedilok) (DSF DSLP-6, Ukrainian Book & Music Store, Edmonton, Alberta)

Сторона 1 (Side 1):
1. «ЗАГС (Zaks)»
2. «Армія (Armia)»
3. «Телевізія (Televizia)»
Сторона 2 (Side 2):
1. «Не Аплодують (Ne Aplodujut')»
2. «Одруження (Odryzhennia)»
3. «Хамелеон (Khameleon)»

  • Mykola Ponedilok — Volume 1 (Микола Понеділок — Волюм 1) (Film Production FP 901, vol. I / Arka Records, New York; коричнева обкладинка) (Film Production ("Фільмова Продукція") була компанія яку провадив Ярослав Кулинич)

Сторона перша (Page 1):
1. «Відкриття Виставки ЕКО в Гантері (Widkrytia Wystawy EKO w Hanteri)»
2. «Зв'язок з нашою землею, нарис (Zwjazok z nashoju zemleju)»
3. «Про нашу мову (Pro nashu mowu)»
Сторона друга (Page 2):
1. «У нашому Ню Йорку, гумореска (U Nashomu New Yorku)»
2. "Києве Мій — співає Квартет «Верховина» (Kyjewe Mij, wyk. Kwartet «WERCHOWYNA, Toronto)»
3. «Їду до Америки (Jidu do Ameryky)»
4. «Як я працював в театрі, гумореска (Jak ja praciuwaw w teatri, humoreska)»

  • Mykola Ponedilok — Volume 2 (Микола Понеділок — Волюм 2) (Film Production FP 901, vol. II / Arka Records, New York; чорна обкладинка) (Film Production ("Фільмова Продукція") була компанія яку провадив Ярослав Кулинич)

Сторона перша (Page 1):
1. «В Чікаґо, гумореска (W Chicago. humoreska)»
2. «Синець, гумореска (Synec, humoreska)»
3. «Я люблю… — співає Квартет „Верховина“ (Ja Lublu», wyk. Kwartet «Werchowyna», Toronto"
4. «Я, також колись співав… (Ya takoz kolys spiwaw.)»
Сторона друга (Page 2):
1. «В Літературно-Мистецькому Клюбі в Ню Йорку (W Literaturno-Mysteckomu Klubi, New York)»
2. «На Відпочинковій Оселі Молоді (Na widpochynkowij Oseli Molodi)»
3. "Зоріла Золота Заграва — виконує Квартет «Каравана» («Zorila Zolota Zahrawa», wyk. Kwartet «Karawana» "
4. «От так ми подружилися, гумореска (Ot tak my podruzylysia, humoreska)»
5. «На Добраніч» — вик. «Верховина» і «Каравана». («Na Dobranich», wyk. «Werchowyna» i «Karawana»

На касетах випущені ті самі три альбоми:

  • Ukrainian Humor & Satire — Mykola Ponedilok (Yevshan Communications, Montreal, 1987)
  • Mykola Ponedilok — Volume 1 (Yevshan Communications CYFP 2003, Montreal, 1984)
  • Mykola Ponedilok — Volume 2 (Yevshan Communications CYFP 2004, Montreal, 1984)

Пам'ятьРедагувати

 
Меморіальна дошка на будинку письменника в Новомиргороді

ЛітератураРедагувати

ройт, 1998. — С. 370—379.

  • Давиденко В. Дещо про автора і його книжки // Понеділок М. Смішні сльозини. — Нью-Йорк: Свобода, 1966. — С. 9-15.
  • Жила В. Оригінальний гуморист і стиліст // Визвольний шлях. — 1966. — Кн. 10. — С. 1198—1200.
  • Жила В. Своєрідність сприймання дійсності в збірці «Зорепад»// Визвольний шлях. — 1970. –Кн. 9. — С. 1059—1065.
  • Клиновий Ю. Два обличчя Миколи Понеділка // Слово: Збірник 3. — Нью-Йорк: ОУП, 1968. –С. 385—407.
  • Клиновий Ю. Зиґзаґом угору //Понеділок М. Рятуйте мою душу. Повість. — Нью-Йорк: Свобода, 1973. — С. 7-23.
  • Кузьмович О. Повернення Миколи Понеділка додому // Понеділок М. Казка недоказана моя. — К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2003. — Т. 1. — 352 с.
  • Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж.,2009. — С. 117—275.
  • Полтава Л. Коли говорять земля і серце… (До виходу збірки оповідань М. Понеділка «Говорить лише поле») // Визвольний шлях. — 1962. — Кн. 9. — С. 929—930.
  • Стефаник Ю. Дещо про життя і «зорепадну» творчість Миколи Понеділка // Сучасність. — 1976. –Ч. 6 (186). — С. 33-37.
  • Супрун В. «Зорепад» Миколи Понеділка — «гімн утраченій батьківщині» // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях. — 2004. — № 5-6. — С. 199—206.
  • Супрун В. «Любисток на рани» Миколи Понеділка: від реального до символічного // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Винниченка. –Кіровоград, 2004. — Вип. 56. –С. 258—279.
  • Супрун В. Микола Понеділок: особа і творчість невідомого майстра // Українська мова і література. — 2004. — № 1. — С. 8-10.
  • Супрун В. Образ війни в художньому репродукуванні Миколи Понеділка // Дивослово. — 2008. –№ 8. — С. 49-52.
  • Чапленко В. Творчість М. Понеділка в світлі критики // Визвольний шлях. — 1976. — Кн. 11. –С. 1319—1334.
  • Черінь Г. Мрія в минуле // Калейдоскоп: Статті і рецензії. — К.:Всесвіт, 1995. — С. 94-103.
  • Mykola Ponedilok // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 /Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s.n.]. — P. 158.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Український гумористично-сатиричний календар-альманах / Упор. М. Савчук. — Коломия: Вік, 2012.

ПосиланняРедагувати