Поль Меріс
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2020) |
Поль Меріс (або Поль Мерісс, фр. Paul Meurisse; 21 грудня 1912, Дюнкерк — 19 січня 1979, Нейї-сюр-Сен) — французький актор. Впродовж кар'єри знявся у понад 60 фільмах та взяв участь у безлічі сценічних постановок. Відрізнявся елегантним стилем гри та різнобічністю. Міг однаково добре грати як комедійні, так і серйозні драматичні ролі. Його ролі в кіно варіювалися від кумедних і суто комічних до загрозливих та неприємних. Найзнаменитіша роль Меріса — садистський та мстивий директор школи у фільмі 1954 року «Дияволиці».
| Поль Меріс | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Paul Meurisse | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Paul Gustave Pierre Meurisse[1] | |||
| Народився |
21 грудня 1912[2][3][…] Дюнкерк[2][1] | |||
| Помер |
19 січня 1979[2][3][…] (66 років) Неї-сюр-Сен[2][1] | |||
| Поховання | Цвинтар Нейї-сюр-Сенd | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Діяльність | актор театру, кіноактор | |||
| Alma mater | Університет Екс-Марсельd і Університет Поля Сезанна | |||
| Роки діяльності | з 1940 | |||
| IMDb | nm0582890 | |||
|
| ||||
 Поль Меріс у Вікісховищі | ||||
Ранні роки та початок кар'єри в шоу-бізнесі ред.
Меріс народився в Дюнкерку на північному сході Франції, але виріс на острові Корсика, куди його батько, банківський менеджер, був переведений, коли Меріс був ще зовсім маленьким. Після закінчення школи Меріс переїхав у Екс-ан-Прованс, де влаштувався клерком в нотаріальній конторі. Його пристрастю була сцена, вечорами він почав працювати у кордебалеті в спектаклях-ревю у мюзик-холі.
1936 — переїхав до Парижа, де знайшов роботу в музичних театрах та нічних клубах, з'являвся на одній сцені з Марі Дуба. Він спеціалізувався на тому, що брав веселі, оптимістичні пісні та співав їх у комічно - песимістичній, похмурій манері[5].
1939 — зустрів Едіт Піаф, та на кілька місяців вони стали коханцями. Піаф, однак, не бачила для Меріса майбутнього як співака та підбурювала його спробувати сили в акторській справі.
Кінокар'єра ред.
Першу кінороль Поль отримав у фільмі Vingt-quatre heures de perm, що був знятий у 1941 році, але не виходив до 1945. Першим фільмом з його участю, який вийшов на екрани, був Ne bougez plus (1941). З того часу його акторські послуги завжди були затребувані, у 1948 році був у титрах семи фільмів. Меріс грав найрізноманітніші ролі, від гангстерів (Macadam, Impasse des Deux-Anges) та поліцейських (Inspecteur Sergil, Le Dessous des cartes) до комедійних (фільми з серії «Монокль») та історичних (La Castiglione, L'Affaire des poisons). Якість фільмів була різною, але різнобічність Меріса приводила до того, що його виступ часто вважали найкращою частиною у посередній картині[6] .
Найвідомішою роллю Меріса була роль Мішеля Деласаля у трилері Анрі-Жоржа Клузо 1954 "Дияволиці" (з Сімоною Синьйорі і Вірою Клузо). У вкрай несимпатичній ролі Меріс був переконливим. Фільм зі своєю темною, клаустрофобічною атмосферою мав міжнародний успіх. Крім того, це був один з перших фільмів іноземною мовою, який отримав широкий прокат в англомовних країнах. Він і зараз залишається тим фільмом, за яким Меріса найбільше знають[7] .
Список інших помітних картин за участю Меріса включає інквізиційну та гнітючу "Марі-жовтень" Жюльєна Дювів'є (1959), "Сніданок на траві" Жана Ренуара (1959), судову драму Анрі-Жоржа Клузо " Істина" (1960) та детективний трилер "Друге дихання" (1966). Також Меріс три рази грав команданта Теобальда Дромара на прізвисько Монокль в шпигунських комедіях Le monocle noir (1961), L'oeil du monocle (1962), Le monocle rit jaune (1964). Фільм "Армія тіней", в якому Меріс грав головну роль, випущений у Великій Британії та США на DVD під назвою Army of Shadows, отримав схвалення критиків.
Театральна кар'єра ред.
Меріс грав у безлічі театральних постановок, від п'єс Марселя Ашара і Жана Ануя до Шекспіра та Джорджа Бернарда Шоу . В середині 1950-х років Меріс був сосьєтером Комеді Франсез.
Особисте життя ред.
Меріс був одружений тричі: на Мішель Альфі (фр. Michèle Alfa; одружилися у 1942, розлучилися), Мішлін Шейрель (фр. Micheline Cheirel; одружилися у 1951, розлучилися; до нього вона була одружена з британським актором Джоном Лодером) та Мішлін Гарі (фр. Micheline Gary; з 1960 до своєї смерті)[5].
Смерть ред.
Меріс відчув себе погано після виступу в паризькому театрі Еберто (фр. Théâtre Hébertot), помер 19 січня 1979 від серцевого нападу, пов'язаного з астмою. Йому було 66 років.
Примітки ред.
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #133624242 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Biography at imdb.com
- ↑ Paul Meurisse, humour et élégance (in French)
- ↑ Les Diaboliques at filmsdefrance.com