Польова кухня — спеціальний транспортний засіб або причіп, призначений для приготування їжі та організації харчування особового складу формувань, у польових (похідних) умовах, на віддалених об'єктах, в підрозділах та військових частинах, де відсутні стаціонарні об'єкти для приготування їжі.

Польова кухня армії Наполеона
Польова кухня армії Наполеона 1811 р

Базується на пересувному шасі або на платформі вантажного автомобіля. У склад польової кухні входить один або кілька казанів, а також відділення для зберігання продуктів і кухонного приладдя. Може включати в себе приміщення-їдальню[1].

ІсторіяРедагувати

Вперше польова кухня зустрічається в армії Наполеона. Конструкція кухні включала мідний бачок для варіння їжі, вбудований всередині великого бака, наповненого водою, під яким розташовувалася дров'яна топка. Завдяки «водяній бані» їжа не підгорала. Готувати їжу можна було як на привалі, так і на ходу. Кип'яток з великого баку можна використати для заварювання чаю. Похідна кухня змонтована на одноосному візку на підвісі Кардана, так що частково компенсує повздовжню хитавицю при русі; спереду, під голоблями, підвішувався дерев'яний ящик для кухонного приладдя, над ним складалися секції кришки столу. Спереду і ззаду до рами кріпилися дерев'яні підніжки. Відкидні підставки, що кріпилися до голоблі, забезпечували стійкість візка, після того як з неї випрягатли коня.

Близько 60 таких кухонь були замовлені перед походом в Росію в війська 1-го армійського корпусу, яким командував Луї Ніколя Даву. Коли армія Наполеона відступала, всі обози кинули ще до переправи через річку Березіну і кухні взято трофеєм, одна із них є в експозиції Музею Вітчизняної війни 1812 року (Росія)[2].

 
Польова кухня Фісслера 1892

19 січня 1818 р. німецький письменник Гете документував у своєму щоденнику розроблений з Фрідріхом фон Курковським-Айхеном дизайн мобільної польової кухні[3]. В 1850 році Аптекар міста Альтона Генріх Цайзе та його син Теодор зареєстрували патенту на мобільну кухню. Це був чотириколісний віз з пароваркою. Під час Шлезвіг-Гольштейнської війни (1848—1851 рр.) Польова кухня Цайзе служила військовою мобільною польовою кухнею[4].

 
Польова кухня часів Першої світової війни (1914—1918)

Патент Російської Імперії на польову кухню отримав офіцер армії, українець Турчанович Антон Федорович[5][6]. До розроблення кухні на колесах Турчановича спонукав конкурс, оголошений військовим міністерством. Технічні умови були такі: вимагалося побудувати похідні кухні двох типів — піхотно-артилерійську (на 4 колесах) і кавалерійську (на 2 колесах). У 1908 році патентне відомство Російської імперії видало мешканцю містечка Жмеринка А.Турчановичу «Патент на привілей 12 256».

Загалом на конкурс було представлено 15 зразків кухонь на колесах. Найбільш відомими стали на той час, крім кухні системи Турчановича, проекти Маргушина, Кшиштофа, товариства Путиловських заводів.

У Червоній армії використовувались похідні кухні кавалерійського та піхотно-артилерійського зразків 2КО і 2КО-У. Ці кухні буксирувались кінною тягою.

Перед німецько-радянською війною були розроблені кухня-автопричіп КП-3-37 (вона ж КП-3) з трьома казанами, а також кухня ПК-39 та ПК-Ч-40 — обладнана чавунним казаном, що не вимагав лудження.

У 1941 році важку кухню КП-3 замінили більш легкою КП-41, на базі якої у 1942 році була розроблена КП-42, в 1946 році модернізована (КП-42М).

Кухні — автопричепи КП-41 і КП-42 надходили на постачання мотомеханізованих и танкових частин. Буксирувались вантажівками ГАЗ-АА і ГАЗ-ААА (ГАЗ-3А). Кінна запряжка для них не передбачалась[7][8].

Сучасні польові кухні, офіційно зараховувані до засобів приготування та транспортування гарячої їжі для особового складу військ у польових умовах, можуть монтуватися на двоколісному причепі, на автомобілі, на гусеничному тягачі. Вони можуть мати один, два, три чи чотири казани, їжу в них готують як під час руху, так і на стоянках.

ДжерелаРедагувати

  1. Наставление по обозному делу РККА, Воениздат, 1939 год.
  2. Музей Отечественной войны 1812 года: экспонаты. Процитовано 2019-12-29. 
  3. Das Goethezeitportal: Blatt 32: Erwerbungen des Goethe-Museums in den Jahren 1981 und 1982. www.goethezeitportal.de. Процитовано 2020-01-14. 
  4. Meyer-Odewald, Jens (2013-01-18). Die Gulaschkanone wurde in Altona erfunden. www.abendblatt.de (de-DE). Процитовано 2020-01-14. 
  5. Винахідник польової кухні Турчанович
  6. Вінничани минулого: Польова кухня Антона Турчановича нагодувала усі армії світу. Архів оригіналу за 11 листопад 2014. Процитовано 11 листопад 2014. 
  7. Журнал «М-Хобби» № 3/2011, Н. Поликарпов, «Советские полевые кухни КП-42 и КП-41»
  8. Журнал «М-Хобби» № 3/2008, С. Войцехович, «Советская полевая кухня КП-2-48».