Полонський Андрій Матвійович

Андрі́й Матві́йович Поло́нський (* 1893(1893) — † 16 травня 1933, Київ) — курбасівський актор, педагог, театральний і громадський діяч, відомий за роботою в мистецькому об'єднанні «Березіль» та театрі «Кийдрамте».[1] Деякий час був актором Молодого театру (Леся Курбаса).[2] Обирався членом УЦР 1-го і 2-го складу. Засновник лялькового театру у Борисполі.

Полонський Андрій Матвійович
Народився листопад 1893
Помер 16 травня 1933(1933-05-16)
Київ
Діяльність актор, театральний і громадський діяч, педагог
Відомий завдяки член Української Центральної ради 1-го і 2-го складу
У шлюбі з Онацька Віра Дем'янівна
Діти Муза Полонська

ЖиттєписРедагувати

 
Андрій Полонський (ліворуч) з батьком і братом

В молодості Андрій Полонський був актором «Молодого театру», заснованого Лесем Курбасом.

У 1910-х разом з дружиною Вірою Онацькою-Полонською переїхали до Борисполя, де працювали на вчительській ниві. Андрій Матвійович викладав природознавство.

У 1917 році Андрій Полонський обирався членом Української Центральної ради 1-го і 2-го складу.

7 жовтня 1923 Віра Онацька за дорученням Л. Курбаса очолила Бориспільську театральну студію «Березоля» — п'яту агітаційну майстерню (модель театру для села).[3] Андрій Матвійович був призначений її заступником. «П'ята агітаційна майстерня, — зазначав Ю. Смолич, — готувала прообраз пересувного театрального колективу для села; у найбільш досконалих портативних формах і принципах ставились вистави кожної п'єси, а не просто спеціально (для села) створювались примітизовані малі постанови».[4] Виїжджали студійці з виставою і на села. Через групу активу на чолі з Полонським студія підтримувала тісний зв'язок з райсільбудом і кількома сільськими драмгуртками.[5]

У Борисполі Андрій Матвійович заснував ляльковий театр.[6] Це був шкільний театр «Петрушка» при семирічці. За трьохрічне існування театр багато разів виступав у селах і містечках, мав велику популярність не лише серед дітей, але і серед дорослих. Один його спектакль «Вечір за колективізацію» призначався саме для дорослих.

У 1929—1930 рр. Андрія Матвійовича з дружиною кілька разів заарештовують і відпускають.

У 1933 році родина переїхала до Києва. 16 травня того ж року у сорокарічному віці Андрій Матвійович помирає від туберкульозу легенів.[7][8]

Його дружина в майбутньому пережила важкі часи повторного арешту, висилення на поселення. Повернувшись до Борисполя після війни, вона прожила там до березня 1969 року.

ПриміткиРедагувати

  1. Лесь Курбас / В. С. Василько, М. Г. Лабінський. — К.: Мистецтво, 1969. — с. 334
  2. Там само. — с. 111
  3. Курбас Лесь. Філософія театру / Упоряд. М. Г. Лабінський. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — с. 57, 870
  4. Бориспіль у міжвоєнні роки. Архів оригіналу за 11 червень 2016. Процитовано 30 грудень 2015. 
  5. Новаторські 20-ті рокиborispol.org.ua
  6. Народна творчість та етнографія – К.: Наукова думка, 1974. — с. 57
  7. ДАК. — Ф. р. — 1654. — Оп.1. — Спр.808[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Полонський Андрій Матвійовичvictimsholodomor.org.ua

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати