Полежаєв Сергій Олександрович
радянський та російський актор
Сергій Олександрович Полежаєв (рос. Серге́й Алекса́ндрович Полежа́ев; 19 жовтня 1924, Ленінград, Російська РФСР — 19 січня 2006) — радянський і російський актор театру і кіно, заслужений артист Російської Федерації.
| Полежаєв Сергій Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 19 жовтня 1924 Ленінград, РСФРР, СРСР | |||
| Помер | 19 січня 2006 (81 рік) | |||
| Поховання | Волковський цвинтарd | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського | |||
| У шлюбі з | Шарко Зінаїда Максимівна | |||
| IMDb | nm0689015 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Воював під час Радянсько-німецької війни, служив на військовому флоті, був поранений.
Навчався в студії при Олександрійському театрі, а потім у Ленінградському театральному інституті у народного артиста СРСР Юрія Юр'єва та народного артиста РРФСР Бориса Жуковського.
Після закінчення працював у театрі, а з 1967 року він — актор студії «Ленфільм».
Був двічі одружений, перша дружина — Зінаїда Шарко.
Похований на Волковському лютеранському кладовищі у місті Санкт-Петербург.
Визнання і нагороди
ред.- Заслужений артист Російської Федерації (12.01.1994).
Творчість
ред.Фільмографія
ред.- 1959 — «Лоша» — білий офіцер
- 1968 — «Віринея» — козачий отаман
- 1968 — «Помилка Оноре де Бальзака» — Микола I
- 1969 — «Ад'ютант його високоповажності» — білий підпільник
- 1970 — «Хліб і сіль» — Аркадій Валеріанович Стадницький, поміщик
- 1971 — «Тіні зникають опівдні» — Філіп Меньшиков
- 1971 — «Даурія» — білий офіцер
- 1972 — «Петерс» — Борис Савінков
- 1972 — «Гарячі стежки» — Махотін
- 1972 — «Йдуть за горизонт» — начальник пароплавства
- 1972 — «Мічений атом»
- 1973 — «Земля Санникова» — повітовий предводитель
- 1973 — «Парашути на деревах»
- 1973 — «Чорний капітан» — Станіслав Турський, начальник білої контррозвідки
- 1973 — «Капітан» — бородатий капітан
- 1973 — «Кортик» — батько Слави (3 серія)
- 1974 — «Народжена революцією» — начальник міліції
- 1975 — «Варіант «Омега»» — комісар держбезпеки
- 1976 — «Мелодії білої ночі»
- 1976 — «Звичайний місяць»
- 1977 — «Блокада. Фільм 3. Ленінградський метроном. Фільм 4. Операція „Іскра“» — Поскрьобишев
- 1977 — «Зберегти місто» — маршал І. Конєв
- 1978 — «Алмазна стежка» — професор Павло Шестаков
- 1978 — «Комісія з розслідування»
- 1978 — «Поворот» — прокурор Ігор Нікітін
- 1978 — «Хода золотих звірів»
- 1979 — «Звільнення Праги» — маршал І. Конєв
- 1979 — «Алегро з вогнем» — командувач
- 1979 — «Батько і син» — Звонарьов
- 1980 — «Білий сніг Росії» — німецький генерал
- 1981 — «20 грудня» — октябрист
- 1982 — «Таємниці святого Юра» — Митрополит Андрей (Шептицький)
- 1982 — «Стратити не представляється можливим» — генерал Володимир Сухомлинов
- 1984 — «Канкан в англійському парку» — гість на прийомі
- 1984 — «Лев Толстой» — великий князь Микола Михайлович
- 1986 — «Нас водила молодість...» — полковник Максимович, начальник білої контррозвідки
- 1987 — «Срібні струни» — Микола Іванович
- 1984 — «Життя Клима Самгіна»
- 1988 — «Автопортрет невідомого» — професор
- 1988 — «Дама з папугою»
- 1991 — «Дій, Маню!» — секретар Івана Якимовича
- 1992 — «Викупна жертва» — Труп
- 1993 — «Роман імператора»
- 1993 — «Кінь білий» — Фірс
- 1994 — «Злодійка»
- 2004 — «Тільки ти... або багата Ліза»
- 2004 — «Конвой PQ-17» — старий підводник