Поверхове обвалення

Поверхове обвалення (рос. этажное обрушение, англ. block caving, нім. Sohlenbruchbau m) — у гірництві — система підземної розробки рудних родовищ, при якій виїмка здійснюється на висоту поверху шляхом примусового обвалення (система розробки з поверховим примусовим обваленням) або самообвалення руди, а випуск її проводиться самопливом або за допомогою спеціальних пристроїв під обваленими породами, що заповнюють вироблений простір.

Поверхове обвалення застосовується при розробці середньої потужності і потужних крутоспадних родовищ руд різної міцності і стійкості, які не злежуються і не схильні до окиснення і самозаймання. Висота поверху при поверхневому обваленні від 50-60 до 100—150 м. Поверхове обвалення застосовується на шахтах України, РФ, Казахстану, Австралії, Канади, США, Чилі.

Див. також

• Система розробки з підповерховим обваленням

Література

• Технологія підземної розробки рудних родовищ: підручник / О. Є. Хоменко, М. М. Кононенко, М. В. Савченко ; М-во освіти і науки України, Нац. техн. ун-т «Дніпровська політехніка». — Дніпро: НТУ «ДП», 2018. — 450 с.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.