Поборчий Олександр Павлович
Олександр Павлович Поборчий (жовтень 1908, місто Єнакієве, тепер Донецької області — 24 квітня 1984, місто Київ) — український радянський діяч, заслужений будівельник УРСР, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПУ в 1949—1956 р.
| Олександр Павлович Поборчий | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
1908 Єнакієве | ||||||||||
| Помер |
24 квітня 1984 Київ | ||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||||||||
| Діяльність | будівельник | ||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Біографія ред.
Народився в родині службовця. У 1920–1923 роках навчався у школі фабрично-заводського навчання в Луганськ. Трудову діяльність розпочав слюсарем на заводі «Машчормет» у місті Маріуполі. У 1922 році вступив до комсомолу.
Закінчив Маріупольську радянську партійну школу і три курси Всеукраїнського заочного інституту технічної освіти в Харкові.
З 1932 року працював майстром, виконробом, старшим виконробом, начальником тресту «Домнабуд» («Мартенбуд») Народного комісаріату чорної металургії СРСР у місті Маріуполі Донецької області.
У 1938–1941 роках — начальник будівництва мартенівського цеху на заводі «Азовсталь», керуючий тресту «Азовстальбуд» Сталінської області. У червні 1941 року був уповноваженим Наркомату будівництва СРСР по евакуації Криворізького металургійного заводу на Урал. Працював у тресті «Тагілбуд» (Нижній Тагіл) на посаді заступника головного інженера. З вересня 1943 року очолив відновлення металургійного заводу «Азовсталь», працював керуючим тресту «Азовстальбуд» у місті Маріуполі.
У 1947–1963 роках — керуючий трестів «Запоріжбуд» і «Криворіжбуд», очолював комбінат «Кривбасбуд» Дніпропетровського раднаргоспу та управління Головдонбаспроммонтаж. У 1964–1967 роках працював начальником Головпридніпровбуду.
У 1967–1976 роках — заступник міністра будівництва підприємств важкої індустрії Української РСР.
На XVI, XVII і XVIII з'їздах КПУ обирався членом ЦК КПУ. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2—5 скликань (1947–1963 роки).
З 1976 року — пенсіонер союзного значення. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди ред.
Нагороджений двома орденами Леніна, п'ятьма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (18.10.1968). Заслужений будівельник Української РСР (7.08.1965).
Джерела ред.
- Біографічний довідник маріупольців [Архівовано 29 червня 2013 у Archive.is](рос.)