Плужник Григорій Дмитрович

Григорій Дмитрович Плужник (нар. 14 [1] травня 1909, с.Музиківка, Херсонська губернія — пом. 27 січня 1973, Москва) — радянський та український актор кіно і театру.

Григорій Плужник
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Ім'я при народженні Григорій Дмитрович Плужник
Народився 1 (14) травня 1909
Музиківка, Білозерський район, Миколаївська обл., Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 27 січня 1973(1973-01-27) (63 роки)
Москва, СРСР
  • інсульт
  • Поховання Долгопрудненське кладовище
    Національність українець
    Громадянство СРСР СРСР
    Діяльність актор
    Діти Тетяна (1939)
    Сергій (1950)
    Олена(1965)
    Дмитро (1969)
    Батьки Дмитро Якович Плужник
    Марія Данилівна Резнік
    Провідні ролі Антон Кандідов у стрічці «Воротар»
    IMDb ID 0687726
    Нагороди та премії
    Медаль «За бойові заслуги»
    Медаль «За оборону Сталінграда»
    Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
    Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

    ЖиттєписРедагувати

    Григорій Плужник народився 1 травня 1909 року в селі Музиківка (неподалік від Херсона) в багатодітній та заможній родині хлібороба Дмитра Яковича Плужника та його дружини Марії Данилівни Резнік. Григорій Дмитрович був восьмою дитиною в сім'ї. Окрім нього були ще: Іван (1897-помер немовл.), Іван (1898), Марія (1899), Василь (1902-помер немовл.), Олена (1903), Мефодій (1905), Микола (1907-помер немовл.), Віра (1911). Після закінчення школи працював трактористом.

    У 1927 році вступив до Одеського музично-драматичний інститут.

    У 1929 році поїхав у Москву, навчатися на Українській театральній студії. По закінченні навчання у 1930 році пішов служити в армію. Служив на Далекому сході в Хабаровську. Після демобілізації у 1932 році працював у Харківському Театрі революції, потім переїжджає в Київ. Працює в Київському українському драматичному театрі імені І.Франка у 1934—1936 роках.

    Дебютував в кіно у фільмі Воротар (1936, режисер Семен Тимошенко), де знявся в головній ролі воротаря Антона Кандідова. Більше місяця актор готувався та тренувався на воротаря, вчився правильно ловити м'яча. Зйомка початку фільму проходила на Дніпрі, біля Херсона.

    На початку німецько-радянської війни Плужник, відмовившись від броні, записався добровольцем. Служив спочатку в запасному полку, потім брав участь в Сталінградській битві. У 1943 році відряджений як актор до Театру Чорноморського Флоту. Молодший лейтенант, технік-телеграфіст. Одночасно керував концертно-естрадної бригадою, виступав на передовій, отримав легке поранення.

    Після війни продовжив зніматися в кіно. У 1946 році знявся в ролі розвідника Біденко в фільмі «Син полку» за однойменною повістю Валентина Катаєва. Після цього фільму Григорій Плужник знімався тільки в другорядних ролях.

    До 1953 року Плужник служив в Одеському драматичному театрі Радянської Армії (нині Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). Але потім рішенням уряду «на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією», Одеський театр був примусово переведений до Львова (і став називатися Театром Радянської Армії Прикарпатського військового округу), а Львівський театр оперети перевели до Одеси (нині це — Одеський театр музичної комедії ім. Михайла Водяного)[1]. Григорій Плужник переїхав з дружиною до Львова. Спочатку тулилися у гуртожитку, потім отримали пристойне помешкання. Проте через якийсь час Григорій Плужник переїхав у Москву.

    В Москві Плужник працював у Центральному театрі Радянської Армії. У 1959 році у Плужника стався конфлікт з керівництвом театру, він написав заяву і пішов.

    Плужник почав займатися концертною діяльність.

    На початку січня 1973 року у актора стався інсульт. Його поклали в лікарню. Незабаром Плужнику стало краще, і лікарі його відпустили додому. Але через кілька днів стався новий інсульт. На цей раз врятувати Григорія Плужника не вдалося.

    Григорій Плужник помер у Москві від інсульту 27 січня 1973 року. Похований на Долгопрудненському цвинтарі.

    Особисте життяРедагувати

    На зоймках стрічки «Воротар» Григорій Плужник зустрів своє перше кохання. У 1939 році закохані побралися, у них народилася донька Тетяна. У 1945 році шлюб розпався. Дружина з донькою залишились в Ленінграді а Плужник поїхав до Москви.

    В Одесі, на зоймках «Син полку» Плужник зустрі свою другу дружину Валентину, яка була молодша за нього на шістнадцять років. У 1950 році у них народився син Сергій. Згодом Сергій Плужник став відомим архітектором.

    У 1961 році розпався шлюб з другою дружиною. Незабаром Плужник одружився втретє на дівчині Людмилі, молодшій за себе на тридцять один рік, познайомившись з нею під час гастролей в Гусь Хрустальному. У 1965 році у подружжя народилася дочка Олена, а в 1969 році син Дмитро.

    У Григорія Плужника було четверо дітей — дочка Тетяна (1939, від першого шлюбу), син Сергій (1950, від другого шлюбу), дочка Олена (1965) та син Дмитро (1969) від третього шлюбу.

    НагородиРедагувати

    ФільмографіяРедагувати

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1967 ф На північний захід від Берліна Северо-западнее Берлина Русаков
    1963 ф Стежки Алтаю Тропы Алтая Шаров
    1961 ф На початку століття В начале века робочий
    1961 ф Бар'єр невідомості Барьер неизвестности епізод (немає в титрах)
    1960 ф Людина з майбутнім Человек с будущим Федір Макарович, батько Ніни
    1960 ф Сліпий музикант Слепой музыкант епізод (немає в титрах)
    1959 ф Будь-якою ціною Любой ценой член Військової ради
    1958 ф Поема про море Поэма о море один з керівників будівництва на нараді
    1956 ф Поет Поэт епізод (немає в титрах)
    1952 ф Нерозлучні друзі Неразлучные друзья капітан сейнера, старий партизан
    1946 ф Син полку Сын полка єфрейтор Біденко
    1941 ф Бойвий кінозбірник №3 Боевой киносборник №3 епізод (немає в титрах)
    1941 ф Двоє друзів Два друга Іван Петренко, молодший командир
    1939 ф Вогненні роки Огненные годы онук Петрусь
    1939 ф Моряки Моряки Григор'єв Іван Степановичкапітан, 2-го рангу, командир корабля
    1938 ф Одинадцяте липня Одиннадцатое июля Янко, брат Степана
    1936 ф Воротар Вратарь Антон Кандідов

    ПриміткиРедагувати

    1. з кн. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Том. 2 на www.buklib.net
    2. Наказом по військах 66 Армії від 12 березня 1943 року № 067

    ПосиланняРедагувати