Відкрити головне меню

Пластова́ ене́ргія (рос.пластовая энергия; англ. reservoir energy; нім. Schichtenenergie f, Lagerstättenenergie f) — енергія нафтового (газового) пласта (покладу) і флюїду, що міститься в ньому (нафта, вода, газ), які перебувають у напруженому стані під дією гірничого та пластового тисків.

Використовується для переміщення нафти, газу в пласті, свердловині і далі на поверхні.

Розрізняють природну і штучну пластову енергію (у випадку введення ззовні, з поверхні).

Вони виражаються у вигляді потенційної енергії як енергії положення й енергії пружної деформації.

Основні види пластової енергії: енергія напору пластових вод, вільного газу, розчиненого в нафті і виділеного при зниженні тиску газу, пружності стиснутих порід і рідин та енергія напору, що зумовлена силою тяжіння нафти.

Чим більше в нафті розчинено газів, тим вищий запас пластової енергії. При відборі рідини (газу) із пласта запаси пластової енергії витрачаються на переміщення флюїдів і на подолання сил, що протидіють цьому руху (сил внутрішнього тертя рідин і газів і тертя їх до породи, а також капілярних сил). Рух нафти і газу в пласті найчастіше зумовлюється проявом різних видів пластової енергіїодночасно (завжди проявляється енергія пружності порід і рідин та енергія, що зумовлена силою тяжіння нафти).

Відоме явище природного фонтанування артезіанських водяних свердловин. Також відомо, що в звичайних водяних колодязях, незважаючи на відбір, рівень води тримається майже на постійній позначці. В названих прикладах паралельно з відбором води відбувається безперервний її приплив до свердловини або колодязя. При цьому підгрунтова вода рухається до свердловин або криниць під дією перепаду тиску у водяному пласті й на вибої свердловини або колодязя. Подібний механізм проявляється в нафтових та газових покладах і родовищах.

Кожен нафтовий і газовий поклад має той чи інший запас природної пластової енергії, під дією якої рідина і газ рухається в пласті до вибоїв експлуатаційних свердловин.

Джерелами пластової енергії є напір пластових вод, енергія стисненого газу вільного або розчиненого в нафті, який виділяється з неї при пониженні тиску, пружність пластових рідин і гірських порід, в яких знаходяться ці рідини, сила тяжіння пластової рідини.

При відкритті пласта свердловинами й створенні на вибій тиску меншого за пластовий, пластова енергія буде витрачатись на переміщення нафти або газу з навколишньої породи в свердловини, а також на подолання опорів, що виникають при цьому переміщенні.

Силами, що протидіють руху нафти й газу в пласті, є сили внутрішнього тертя рідин і газів й тертя об породу, а також капілярні сили. Сили тертя є результатом прояву в’язкості рідин і газів. Нафта і газ можуть рухатись у пласті внаслідок проявлення як одного, так і декількох видів пластової енергії одночасно.

Наявність тих чи інших видів пластової енергії і характер їх проявлення в процесі розроблення нафтового покладу визначають так званий режим дренування покладу. Прийнято давати назви режиму за переважанням в даний період часу головної рушійної сили.


ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Білецький В. С. Основи нафтогазової справи / В. С. Білецький, В. М. Орловський, В. І. Дмитренко, А. М. Похилко. – Полтава : ПолтНТУ, Київ : ФОП Халіков Р.Х., 2017. – 312 с.