Пилипенко Микола Іванович

Микола Іванович Пилипенко (9 травня 1937, ? — 1 лютого 2022, Харків) – український радіолог, онколог, лікар вищої категорії, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри радіології та радіаційної медицини Харківського національного медичного університету (1982 — 2018 pp.), директор державної установи «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва» (1987 — 2013 рр.), засновник і почесний голова українського товариства радіаційних онкологів, член-кореспондент НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Міжнародної академії біоенерготехнологій. Провідний вчений в галузі променевої діагностики, променевої терапії, радіаційної онкології і радіаційного захисту при медичному опромінюванні .

Микола Іванович Пилипенко
Народився	9 травня 1937(1937-05-09) СРСР
Помер	1 лютого 2022(2022-02-01) (84 роки) Харків,Україна
Країна	СРСР  Україна
Alma mater	Харківський медичний інститут
Галузь	медицина, радіологія, онкологія
Науковий ступінь	доктор медичних наук, професор
Нагороди	Відмінник охорони здоров'я СРСР Грамота Верховної Ради України

Життєопис

Микола Іванович народився 9 травня 1937 р. Після семирічки вступив до Харківського рентгенівського технікуму, який закінчив у 1954 р. та був зарахований на лікувальний факультет Харківського медичного інституту (ХМІ). Студентом 6 курсу працював в лікарні м. Ізюм, потім у с. Приколотне на Харківщині. З 1962 р. навчався на кафедрі рентгенології ХМІ в клінічній ординатурі та аспірантурі. У 1966 р. захистив кандидатську «Стан органів регуляції при опіково-радіаційному ураженні». З 1982 до 2013 р. — завідувач кафедри радіології та радіаційної медицини Харківського національного медичного університету. В 1987 у докторській дисертації «Количественный анализ транспорта радиофармпрепаратов при заболеваниях почек» розробив математичні моделі кінетики радіофармпрепаратів в організмі людини в нормі й при захворюванні нирок. Наукові здобутки Миколи Івановича Пилипенка стали підставою для призначення його у 1987 р. директором Харківського науково-дослідного інституту медичної радіології МОЗ України (зараз — ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України»). Під керівництвом М.І. Пилипенка інститут став провідним методичним центром радіології в Україні. Першим в Україні вчений почав упровадження ЕОМ (електронних обчислювальних машин) у практику променевої діагностики та променевої терапії. Був керівником понад 25 наукових проєктів під час роботи в інституті радіології. Починаючи з 2000 р. Микола Іванович керує трьома національними програмами у співробітництві з МАГАТЕ (англ. IAEA, скорочення від International Atomic Energy Agency). З 2006 р. — учасник українсько-шведської співпраці з питань дозиметрії та контролю якості у променевій діагностиці та променевій терапії .

Також проводив діагностичну та лікувальну роботу в провідних клініках Харкова, щорічно консультував понад 1500 випадків з використанням методів рентгенодіагностики, комп’ютерної томографії, радіонуклідних досліджень і магнітно-резонансної томографії. З набуттям Україною незалежності, присвятив багато часу розробці української медичної термінології в галузі радіології та склав перший і єдиний «Український радіологічний словник».

У 1993  р. професором засновано перше в  Україні фахове науково-практичне видання, в  якому публікуються результати досліджень з усіх розділів радіології — «Український радіологічний журнал». Микола Іванович став його беззмінним головним редактором та весь час підтримував високий науковий рівень цього видання.

З 1996 р. вчений очолює Проблемну комісію «Медична радіологія» МОЗ та НАМН України, яка здійснює прогнозування, наукову оцінку, координацію наукових досліджень і підготовки кадрів з медичної радіології. За ініціативою М.І. Пилипенка створено Українське товариство радіаційних онкологів (1999 р., УТРО), його обрано першим керівником, а потім — почесним головою цього товариства. Микола Іванович — є засновником Харківського регіонального благодійного протиракового фонду ( 2000 р.), головний напрямок діяльності якого — підтримка охорони здоров’я населення Харкова, а також надання соціальної допомоги хворим із малозабезпечених верств населення. У 2012 р. отримує звання почесного професора Харківського національного університету радіоелектроніки .

1 лютого 2022 р. Микола Іванович Пилипенко пішов з життя у Харкові .

Наукова та педагогічна робота

Доктор медичних наук (1987), професор.

Основні науковi інтереси Миколи Івановича були зосередженi на розробці та впровадженні в практику методiв променевої дiагностики онкологiчних захворювань на раннiх стадiях та променевій терапії. Також вчений вивчав механізми уражуючої дiї радіації, оптимізацію променевого навантаження на населення від радіаційних медичних процедур .

Вагомим внеском Миколи Івановича в теорію та практику медицини стали розробка нових інформаційних технологій для проведення моніторингу стану здоров’я медичного персоналу, пов’язаного з дією іонізувального випромінення, створення сучасних протоколів променевої терапії для лікувальних закладів України. Вчений виступив автором ідеї та керівником проєкту Державної комплексної програми «Здоров’я нації», в рамках якого уперше в історії української радіології було розроблено Національні рекомендовані рівні опромінення пацієнтів у рентгенодіагностиці. Ще одним важливим досягненням М.І. Пилипенка стало впровадження в практику (вперше в Україні) розгляду історії хвороби кожного онкохворого на мультидисциплінарних онкологічних консиліумах. Під його керівництвом підготовлені, видані та введені в роботу онкологічних диспансерів України «Протоколи надання медичної допомоги хворим на новоутворення та хворим з променевими ушкодженнями».

М. І. Пилипенко є автором 410 наукових статей, 7 монографій, 4 підручників, 21 навчально-методичного посібника; має 21 патент на винаходи і 2 дипломи на відкриття.

Микола Іванович був учасником Національної комісії з радіаційного захисту населення Верховної Ради України, та членом редакційної колегії журналів Nuclear Medicine, «Онкология», «Міжнародного медичного журналу» .

ОСНОВНІ НАУКОВІ ПРАЦІ

«Die relative renale 131-J-Hippurat-Minutenspeicherung als quantita- tiver Funktionsparameter» (1983); «Ein mathematisches Modell fur die 131-I-HippuranKinetik in der Niere» (1983); «Явление аномального изменения интенсивности потока квантов проникающего излучения моно- и многоэлементными средами»  (1997); «Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська)» (1999); «Явление возбуждения интенсивного вторичного рентгеновского излучения в слое рентгенолюминофора» (2000); «Магнітнорезонансні зображання: фізичні принципи, поняття, термінологія» (2003) ; «Quantitative evaluation of the purifying organs function in nuclear medicine: the memory of the future» (2015) .

Також М. І. Пилипенко є співавтором 2 наукових відкриттів «Явище аномальної зміни інтенсивності потоку квантів проникного проміння моно- та багатоелементними середовищами» (1997) та «Явище збудження інтенсивного вторинного ікс-проміння в шарі рентгенолюмінофора» (2000) .

·

Нагороди та відзнаки

• Почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України" .
• почесний знак «Відмінник охорони здоров’я» (1972);
• медаль ім. П. Л. Капиці Російської Академії природознавчих наук (1997);
• срібна медаль ім. І. П. Павлова «За развитие медицины и здравоохранения» (2000);
• Премія Національної академії медичних наук України (2000);
• Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2003);
• Премія Академії медичних наук України за словник «Радіологічна термінологія» (2002);
• Диплом і медаль К. Рентгена Європейської академії природничих наук (2009);
• Диплом та медаль «Незалежність України» III ступеня Президії Міжнародного академічного рейтингу «Золота Фортуна» в номінації «За вагомий внесок у становлення та розвиток вітчизняної медичної радіології (2010);
• Відзнака «Патріот України» Інституту соціально-політичних ініціатив (2012) .