Пилипенки (старшинський рід)
| Пилипенки | |
|---|---|
| Території: | Войтово, Пилипчичі |
| Родоначальник: | Мартин та Іван Пилипенки |
| Гілки роду: | Даценки |
Пилипенки — козацько-старшинський рід, представники якого обіймали численні уряди в Переяславському полку.
Після ліквідації Гетьманщини в кінці XVIII ст., щонайменше одна з гілок отримала дворянство.
Походження
ред.Достеменне походження невідоме. Перші згадки сягають 1649 р., коли Мартин та Іван Пилипенки були вписані до переяславського полкового товариства[1]. Згідно різних джерел вони були або братами, або родичами.
Мартин в 1650 р. отримав перяславське полковництво[2], проте загинув згідно одних даних того ж року, згідно інших наступного під час Берестецької битви. Був одружений з Ганною Золотаренко, з якою мав трьох синів про яких відомостей майже не залишилось. Відомо що Стефан проживав в м. Корсунь[3], а його племінник, син Данила, був козаком Ічнянської сотні та засновником роду Даценків (за іншими даними прізвищем Даценко почав послуговуватись ще його батько — Данило Мартинович).
Фамільний архів
ред.Родовий архів Пилипенків на сьогодні залишається недослідженим, а його давня частина (друга пол. XVII — перша половина XVIII ст.) була з часом розпорошена. На сьогодні в українських та російських зібраннях збереглись такі документи з нього:
- три давні універсали кінця XVII ст. — початку XVIII ст., які стосуються Івана Пилипенка, його сина Михайла та онука Якова збереглись в рукописній частині Пушкінського Дому[4]
- колекція оригіналів та копій особистих та майнових документів, духовних заповітів, а також універсалів сотника та переяславського осавула Якова Пилипенка зберігається у фондах РДІА[5]
- оригінал універсалу Якову Михайловичу на переяславське полкове осавульство зберігається у комплексі рукописів XVI–XX ст. ІР НБУВ[6]
- в зібранні ЦДІАК зберігаються давні копії із фонду Генерального архіву, а також копії на мікрофільмах передані російськими архівами[7]
Новітня частина архіву з середини XVIII по кінець XIX ст. збереглась як родинний фонд поміщиків та дворян Пилипенків-Д'яконових в Державному архіві Одеської області. Він містить сімейні та майнові документи[8], зокрема документи пов'язані з поміщицькими володіннями родини: установча грамота села Пилипчич, ревізькі казки містечка Варви ітд. А також документи бічних гілок роду: Рустановичів, Маркевичів ітд.
Родовідна схема
ред.Гілка Мартина Пилипенка
ред.Мартин Пилипенко (*? — †до 1651) ∞ Ганна Никифорівна Золотаренко (*? — †після 1671)[9][10][11][12][13]
- Стефан Мартинович (*? — †?)
- Осип Мартинович (*? — †?)
- Данило Мартинович (*? — †?) ∞ Євдокія Іванівна Іскра (*? — †?)[9]
- Іван Даценко (*? — †до 1710) ∞ Ганна Андріївна Стороженко (*? — †після 1710)[14][15]
Гілка Івана Пилипенка
ред.Іван Пилипенко (* до 1629 — † після 1688)
- Федір Іванович (*? — †близько 1722) ∞ Пелагея NN (*? — †?)[16]
- Данило (Дацько) Федорович (*? — †?)[2]
- Ірина Іванівна (*? —†після 1717)[17] ∞ Іван Безбородько (*? —†1717)[18]
- Михайло Іванович (* ? — † 1699)
- Анастасія Михайлівна ∞ Ілля Михайлович Турчиновський (*1695—†?)[19]
- Михайло Михайлович (*? — †?)[2]
- Яків Михайлович (*1694 — †1767?)[20][21] ∞ Тетяна Євстратіївна Гулак (*1701 — †ран. 1763)[21]
- Ганна Яківна (*1727–1748 — †?) ∞ Григорій Васильович Косяровський (*1731 — †?)
- Гафія Яківна (*1742 — †після 1775) ∞ Максим Романович Сноєвський (*бл.1730 — †після 1775)[22][21]
- Кіндрат Якович (*? — †?) — переяславський полковий канцелярист[2]
- Наталія Яківна (*1738 — †1774) ∞ Юхим Данилевський (*до 1739 — †після 1775)
- Єлисей Якович (*? — †?) — переяславський полковий канцелярист (1773—1781)[2]
- Євдокія Яківна I (*1725 — †?)[17] ∞ Зиновій Якович Борсук (*бл. 1720 — †бл. 1785)
- Семен Якович (*? — 1740 — 1782 — †?)[23][3] ∞ Параскева Іванівна Нестелей (*? 1744 — †після 1762)[24][25]
- Агрофена Семенівна (*? — 18 вересня 1782 — †до 1798) ∞ Іван Йосипович Танський (*бл. 1759 — †1806)
- Іван Семенович (*? — †?)[21]
- Ганна Семенівна (*1727 — †після 1748)
- Євдокія Семенівна (*1725 — †після 1748)
- Федір Якович (*1732 — †після 1777) ∞ Марина Степанівна Ілляшенко (*1742 — †ран. 1774)[9][2][3][21]
- Іван Федорович (*? — 1781 — †?)
- Тетяна Яківна (*1730 — †?) ∞ Семен Лаврентійович Капцевич (*? — †до 1763)[9]
- Євдокія Яківна II (*1725 чи 1729 — 1748 — †?) ∞ Павло Матвійович Шум (*? — 1729 — †1783)
- Феодосія Яківна (*1715 — †?) ∞ Микита Олексійович Мандрика (*прибл. 1708 — †після 1789)
- Єфросинія Яківна (*1710 — †?) ∞ Григорій Іванович Зуєвич (*1708 — †після 1767)[2][26]
- Іван Якович (*1728 — †після 1767) ∞ Ірина Федорівна Корбе[27] (*? — †?)
- Ганна Іванівна (*між 1754 і 1755 — †?) ∞ Олексій Підвисоцький (*? — 1759 — †після 1780)
Микита Пилипенко (*? — †?) — козак[2] Панко (Пантелеймон) Пилипенко (*? — †?) — козацький полковник у 1648-49 рр.[2]
Дворянська гілка
ред.Примітки
ред.- ↑ Кривошея В.В. ШЛЯХТА ЯК СОЮЗНИК КОЗАЦТВА НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ СЕРЕДИНИ XVII СТ.
- ↑ а б в г д е ж и к Заруба В.М. Козацька старшина Гетьманської України (1648 - 1782): персональний склад та родинні зв'язки. - Дніпропетровськ: ЛШРА, 2011. - 932с.
- ↑ а б в Кривошея В.В. КОЗАЦЬКА ЕЛІТА ГЕТЬМАНЩИНИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2018. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Древнерусские рукописи Пушкинского дома. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 20 лютого 2019.
- ↑ РГИА, Ф. 1101, оп.1, д. 40 Личные документы, духовное завещание, универсалы, купчие на земли, мельницы и другое недвижимое имущество сотника Переяславского полка Запорожского войска Як. Мих. Пилипенко (Филипенко). Подлинники и копии. 1690 г.
- ↑ Архіви, колекції та зібрання державних, громадських та релігійних установ у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : путівник / НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; ред. кол. : Л. А. Дубровіна (голова), Г. В. Боряк, Н. М. Зубкова [та ін.] ; авт.-уклад. : О. П. Бодак, О. С. Боляк, С. О. Булатова [та ін.]. – К., 2015. – 328 с.
- ↑ Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упорядн.: І. Бутич, В. Ринсевич; Ред. кол.: П. Сохань (голова), Г. Боряк, В. Брехуненко, І. Бутич, Д. Бурім, І. Гирич, Я. Дашкевич, О. Купчинський, О. Маврін, Ю. Мицик, О. Музичук, О. Романів, В. Смолій. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Наукове Товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України. – Ч. ІІ. – Київ; Львів: НТШ, 2006. – 799 с. – (Універсали українських гетьманів. Серія І)
- ↑ ЛИЧНЫЕ АРХИВНЫЕ ФОНДЫ В ГОСУДАРСТВЕННЫХ ХРАНИЛИЩАХ СССР. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 3 березня 2019.
- ↑ а б в г Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, Т.2
- ↑ КОЗАЦЬКА СТАРШИНА В УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ СЕРЕДИНИ XVII – КІНЦЯ XVIII СТ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Генеалогія українського козацтва: нариси історії козацьких полків, Том 1
- ↑ Україна та Росія: Як зміцнити фундамент стратегічного партнерства
- ↑ Украина и украинцы: образы, представления, стереотипы : русские и украинцы во взаимном общении и восприятии : [сборник статей]
- ↑ Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, Т.4, стр. 774
- ↑ Генеалогическая загадка. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 10 травня 2017.
- ↑ Суб’єкти спадкування на матеріалах тестаментів представників козацько-старшинських родин (друга половина XVII - XVIH ст.). Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
- ↑ а б Київщина козацька: люди і долі
- ↑ Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, Т.1. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Ілля ТУРЧИНОВСЬКИЙ АВТОБІОГРАФІЯ [Архівовано 7 травня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ МИРГОРОДСЬКИЙ ПОЛК В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1735-1739 РР. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 12 червня 2017.
- ↑ а б в г д Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с. ISBN 978-966-8009-84-6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2015. Процитовано 10 травня 2017.
- ↑ син польського шляхтича, що вийшов з м. Глуська. Суддя розправний
- ↑ Сборник Императорского Русского исторического общества. Вып. 68. СПб. 1889 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2017. Процитовано 12 червня 2017.
- ↑ Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, Т.3, стр. 660
- ↑ ЦДІАК, ф. 51, оп. 3. спр 4671
- ↑ І. І. Кривошея Невідома ревізія переяславського полку як джерело до історії неурядової старшини (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2019. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Корбе // GENEO-ГЕНЕО. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 18 листопада 2019.
Джерела
ред.- Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. – Біла Церква, 2001. – Вип. II. – 310 с. (ISBN 966-7860-01-9)
- Кривошея В. В., Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2004 р. – 418 с.
- Кривошея В. В., Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. - К.: «Стилос», 2010. - 792 с.