Гулаки
Гулаки́ — український козацько-старшинський, згодом шляхетський рід 16—19 століть.
Походження прізвища ред.
Ім'я Гулак вперше з'являється у реєстрі козаків 1649 року в козака корсунського полку Гулака Кошмученка. У тому же реєстрі називається прізвище козака Івана Гулака з черкаського полку.[1] Інша згадка про Гулаків, а саме про Максима, кошового отамана чи навіть гетьмана початку 1640-х років, є в деяких пізніх українських літописах, однак вона є малодостовірною.[джерело?] Походить ймовірно від слова «гуляка», що значило «крикун». Можливо, також походження від «гулак» - великий вареник, начинений маком.[1]
Найвідоміші представники роду ред.
Родоначальником роду Гулаків вважається Іван, котрий був генеральним обозним (1669—1674) часів гетьмана Петра Дорошенка, брав участь у посольствах до Кримського ханства. У лютому 1674 року боронив Черкаси від лівобережного гетьмана Івана Самойловича, але під тиском переважаючих сил капітулював і перейшов на бік переможця. 1675 року знову брав участь у посольстві до Криму. Упродовж 1679—1682 років — обозний Переяславського полку.
Нащадки Івана Гулака посідали маєтності у Переяславському полку і обіймали досить високі посади. Так, Іван був полковим обозним (1710—1715), наказним полковником (1715). Сотниками другої Переяславської сотні були Євстафій (1709, 1724, 1728—1739), Іван Євстафійович (1739—1770), полковими осавулами — Іван Іванович і Федір Іванович (1782—1783).
На гербі Гулаків було зображено лук із натягненою стрілою (польсько-український герб «Лук»).
У 19 столітті рід Гулаків (уже дворянський) та споріднений із ним рід Гулаків-Артемовських дали чимало визначних громадських і культурних діячів, серед яких були Микола Іванович Гулак, Петро Петрович Гулак-Артемовський, Семен Степанович Гулак-Артемовський.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Чучка, П. П. (2011), Слов'янські особові імена украïнців: історико-етимологічний словник, Ліра, с. 142, ISBN 978-617-596-041-7, архів оригіналу за 5 вересня 2014, процитовано 5 вересня 2014
{{citation}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка)
Література ред.
- Мицик Ю. А. Гулаки [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 249.
- Антонович В. Коротка історія Козаччини. — Вінніпеґ — Давфін, 1972; К., 1991.
- Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. — Нью-Йорк, 1985.
- Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский гербовник. — К., 1993.
- Кривошея В. В. Українська козацька старшина. — Частина 1. — К., 1997.
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |