Список універсалів, наданих козацько-старшинському роду Пилипенків

Родовий архів Пилипенків був з часом розпорошений, тому достовірна кількість універсалів наданих роду невідома. На сьогодні було досліджено та опубліковано п'ять універсалів отриманих козацько-старшинським родом Пилипенків в період з 1677 по 1719 рр., які нині в копіях та оригіналах зберігаються в ЦДІАК та російських архівах відповідно. Ще два універсали Івана Скоропадського про надання прав на володіння селом Круполля, та універсал Данила Апостола на маєтності Якову Пилипенку на сьогодні опубліковані не були.

Список універсалів

«Про дозвіл товаришу Переяславського полку Івану Пилипченкові відновити млини на річці Недрі, під містом Березаню»

Іоанъ Самойловичъ, гетманъ з Войскомъ его царскаго пресвѣтлаго величества Запорожскимъ.

Ознаймуемъ симъ нашимъ писанемъ кождому, кому о томъ вѣдати належатиметъ, а меновите пану полковникови переяславскому и всему старшому и меншому Войска его царскаго пресвѣтлого величества Запорозкого, въ томъ полку мѣшкаючому товариству, поневажъ Иванъ Пилипченко, товаршъ полку Переяславского, предъ тымъ за правами и конфирмациями антецессоровъ нашихъ прошлихъ Войска Запорозкого гетмановъ, под мѣстомъ Березаню на рецѣ Недрѣ мѣлъ два млины на едной греблѣ, власнимъ коштомъ своимъ и працею пофундованые, которые подъ часъ руины мѣста Переяславля спустѣли и южъ только мѣстца займають. Теды и теперь, склонившись мы на его суплѣку, о томъ до насъ донесенную, позволилисьмо ему на томъ же знову мѣстцу, на рецѣ Недрѣ, на тыхъ чотырохъ заставках своею жъ працею власною и коштомъ фундовати и пожитокъ собѣ привлащати. Зачемъ, абы кождый зъ старшины и чернѣ Войска его царского пресвѣтлого величества Запорозкого о той нашой виразной волѣ вѣдаючи, ему помененному Иванови Пилипенкови в реставрованю млиновъ на власномъ своемх кгрунтѣ нихто найменшой перешкоды и кривди чинити не важился, чого всего самъ панъ полковникъ переяславский дозрѣти повиненъ будетъ, пилно мѣти хочемъ и приказуемъ.

Писанъ в Батуринѣ, априля 30, 1677.

Звышменованный гетманъ, рукою власною.

«Про підтвердження прав Івана Пилипенка та його сина Михайла на млин в Березані»

Якимъ Головченко, полковникъ Войская их царского пресвѣтлого [величества] Запорожский переяславский.

Ознаймуемъ сим нашим писаніемъ всякому, [кому] о томъ [вѣдати] належно, [иж] ми, респектуючи га старожитние пра[ци] и услуги пана Ивана Пилипенка, а теперъ на его [сына, березанского сотника], Михайла Иваненка, которій завше услуги войско[вие] нелѣніво ложить и нѣгди не услабляет войсковое ус[луги], теди млинокъ их в Березанѣ, на греблѣ стоячий, с [розмѣровими] з него приходами, имъ Ивану Пилипенку и его сыну Михайлови зо всѣмъ пожаемъ ку спокойному удерж[анню] и уживанню, с которого то млинка, аби нѣхто, такъ [з] старшини, яко и висланих наших полкових, потим поки сей нѣ у власти будетъ, нѣчого брати не важився, приказуемъ.

В Переясловлю, июл 9, 1688 року.

Звишменованный пол: пер:.

«Про надання людей в послушенство березанському сотникові Михайлу Філіпенку, які мешкають біля хутора Черевки»

Пресвѣтлѣйшихъ и державнѣйшихъ великих государей, ихъ царского пресвѣтлого величества Войска Запорожского гетманъ Іоанъ Мазепа.

Ознаймуемъ симъ нашимъ писаниемъ, их царского пресвѣтлого величества Войска Запорожского пану полковникови переясловскому, старшинѣ полковой, сотникомъ, атаманомъ, и кождому, кому бы о томъ вѣдати належало, иж просил нас п. Иванъ Филипенко, обыватель березанскій, сполне з сином своимъ паномъ Михайломъ Ивановичем, сотникомъ тамошъним же березанскимъ, абысмо людей, ококло хутора их купленного, називаемого Черевки, будучих, надали онимъ в послушенство. Ми теди гетманъ, тую их слушную прозбу принявши, а мѣючи тежъ по милости Божой и по милостивомъ монаршом ихъ царского пресвѣтлого величества указъ всякіе в Малой Россіи устроевати порядки, учинити кому годно якіе наданья, респектом ронячіхся его п. Михайли Ивановича, сотника березанского, в Войску Запорожском услуг, надаемъ оному тих людей, около помененного его хутора будучих, в послушенство до ласки нашой воисковой, а такъ мѣти хочемъ и приказуемъ, аби нихто з старшини и чернѣ войсковой в держаню тих от насъ ему симъ нашимъ унѣверсалом наданих людей и в отбираню от них належитого послушенства и наименшое не важился чинити перешкоди, а людемъ всѣмъ (опрочъ козаковъ), около того хутора мешканье свое маючимъ, пилно приказуемъ, абы ему преречоному п. Михаилу Івановичу, сотникови березанскому, во всем належтое отдавали послушенство, а тутже и той унѣверсал нашъ подтверждаемъ, який перед сим далисмо тому ж п. Михаилу, сотниковѣ березанскому, [на] млинки ж его власнимъ коштомъ под Березаню построеннии, пилно упоминаючи, абы нѣхто в отбираниню ему з тих млинов належитихъ розмѣрових пожитковъ жадное не смѣлъ чинити перешкоди.

Данъ в Батуринѣ, марта 19, року 1692.

Звишименованний гетманъ, рукою власною.

«Про підтвердження прав вдови березанського сотника Михайла на послушенство посполитих в селі Черевки»

Его царского пресвѣтлого величества Войска Запорозкого полковникъ переяславский Іванъ Мировичъ.

Вамъ, атаманови зо всѣмъ товариствомъ, особливе войтовѣ з посполитими всѣми людми села Черевокъ, симъ нашимъ писаньемъ ознаймуемъ, еще за живота небощика Михайла, бывшого сотника березанского, презентованъ былъ намъ унѣверсалъ ясневельможного его милости пана гетмана, наданий на сельце ваше, жебы мѣлъ въ своемъ держаню людей посполитихъ до послушенства. Теды и теперь, любо судьбами Божими небожичъ Михайло преставился, свѣтъ сей пожекглавши, а еднак мѣючи респектъ нашъ на овдовѣлую бывшую сотничку, и стосуючи до унѣверсалу отъ добрдѣя пана гетмана наданного, мѣти хочемъ и пилно приказуемъ, абы якъ за живота оного небожчика Михайла посполитые люди послушенство до двору его отдавали; такъ и теперъ по смерти его, абы всякое чинили посполитые люди послушенство до двору его отдавали; такъ и теперъ по смерти его, абы всякое чинили посполитые люде послушенство, повторе приказуемъ, въ чомъ абы ниъто зъ товариства не былъ жадною перепоною варуемо посполитымъ людемъ отъ послушенства, абы до двору ее вдовы чинили, потрете приказуемъ, Богу всѣхъ в сохраненье поручаемъ.

Зъ Переяславля, декабра 1 дня, 1699.

Звышменованний полковникъ переяславский.

«Про підтвердження прав вдови березанського сотника Михайла на володіння селом Черевками»

Его царского пресвѣтлого величества Войска Запорозкого гетманъ Іоанъ Мазепа.

Пану полковникови переясловскому, старшинѣ полковой, сотникови, особливо яготинскому и кождому, кому о томъ вѣдати належитъ, симъ унѣверсалнимъ нашимъ писанемъ ознаймуемъ: имъ, яко за живота небожчика Михаила, бившого сотника березанского, для прислуг его и працъ, в войсковихъ потребахъ і в иннихъ, надалисмо били селце Черевки, жебы люде тягліе, в ономъ мешкаючіе, послушенъство ему отдавали, такъ и тепер при позосталои женѣ небожчика Михайла тое до ласки нашой селце заховуемъ, позволяючи ей п: Михайловой тяглихъ того селца людій в своемъ имѣти послушенствѣ и вшелякіе належитие от тяглихъ тамошнихъ людей, опрочї козаковъ, пожитки отбирати, вѣдаючи теди о таковой волѣ нашой панъ полковникъ з старшиною полковою, а особливе сотникъ яготинский, в держаню помененного селца, и нихто иншій, аби жадной не чинили еи перешкоди, потягаючи тихъ людей до якихъ работизнъ, албо датковъ, войтъ зо всѣми тяглими селца Черевокъ людми, жеби без жаднои спреки, яко небожчикови Михайлу, такъ и еи п: Михайловой, отдавали послушенство, рейментарско приказуемъ.

Данъ в Батуринѣ, априля 7 д[ня], року 1701.

Вишшеіменований гетманъ, рукою власною.