Пижмо жовтозільнолисте
Пижмо жовтозільнолисте[3], далматська ромашка як Pyrethrum cinerariifolium[4] (Tanacetum cinerariifolium) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), первинно ендемік адріатичного прибережжя, нині широко інтродукований і культивований.
| Пижмо жовтозільнолисте | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Пижмо (Tanacetum) |
| Вид: | Пижмо жовтозільнолисте (T. cinerariifolium)
|
| Біноміальна назва | |
| Tanacetum cinerariifolium (Trevir.) Sch.Bip., 1844[1]
| |
| Синоніми[2] | |
|
Chrysanthemum cinerariifolium (Trevir.) Vis. | |
Опис
ред.Багаторічна трав'яниста ароматична рослина. Стебла заввишки 17–60 см, нерозгалужені або розгалужені від основи, запушені. Прикореневі листки 2-перисті, з листковою пластинкою яйцеподібною або еліптичною, 1.5–4 × 1–2 см, обидві поверхні сріблясто-сіруваті, запушені; первинні сегменти 3–5-парні; кінцеві сегменти лінійні або довгасто-яйцеподібні, краї цілі або мало зубчасті. Нижнє та середнє стеблове листя подібне, велике. Квіткові голови верхівкові, поодинокі або згуртовані по 3–10 у нещільному щитку. Променеві квіточки білуваті; трубчасті квіточки жовті. Сім'янки 2.5–3.5 мм[5][6].
Середовище проживання
ред.Природний ареал виду вважається обмеженим східно-адріатичними прибережними горами й островами Хорватії; можливо природний ареал також включає Боснію й Герцоговину, Чорногорію, Албанію; зростає на кам'янистій місцевості та середземноморських сухих луках на висотах від 1200 до 2200 метрів; вид натуралізований, інтродукований чи культивований у різних частинах світу, насамперед на півдні Європи[2].
В Україні вид зростає на плантаціях лікарських рослин — у Лісостепу та Степу, Криму[4].
Використання
ред.Квіткові бруньки містять шість монотерпенових ефірів, відомих як "піретрини", які вважаються найбезпечнішими інсектицидами. Відповідно до статті 16 (3) (c) Регламенту Європейського Союзу (ЄС) № 834/2007 про органічне виробництво та маркування органічних продуктів, використання екстрактів піретрину як засобів захисту рослин в органічному землеробстві дозволено. Вид культивують з 19 століття в межах місцевого ареалу, а з початку 20 століття культивують на понад 2000 га прибережних районів Адріатики в Далмації та на островах. Виробництво поширилося на Японію, Кенію та Індію. Нинішні райони виробництва включають Східну Африку (Кенія, Руанда та Танзанія), Тасманію, Китай та Папуа-Нову Гвінею. Висушені та мелені квіти традиційно використовуються в хорватському сільському господарстві як засіб проти бліх та вошей і спалюються для відлякування летких комах, таких як комарі. Його зазвичай не використовують у лікувальних цілях, але використовують у гомеопатії[2].
Галерея
ред.-
Культивовані рослини в Японії -
Квіткова голова -
Плоди й насіння
Примітки
ред.- ↑ Catalogue of Life. Процитовано 07.02.2021. (англ.)
- ↑ а б в Khela S. (2014). Tanacetum cinerariifolium. The IUCN. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 07.02.2021. (англ.)
- ↑ Tanacetum cinerariifolium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 338.
- ↑ Tanacetum cinerariifolium in Flora of China / efloras.org [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Tanacetum cinerariifolium in Pakistan / efloras.org [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |